Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ВИННИЧЕНКО Володимир Кирилович

ВИННИЧЕНКО Володимир Кирилович (7.08.1880, с. Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині, нині Кіровоградська обл. — 6.03.1951, Мужен, департамент Приморські Альпи, Франція) - видатний укр. мислитель, полі г, і громадський діяч, письменник. Брав активну участь у ром. подіях в Україні 1917 — 1919 рр,, був одним з корінників Центральної Ради, головою Директорії. З 1919 р м еміграції У політиці був прихильником соціаліст ідей, у теорії багато в чому погоджувався з марксизмом, його ідейні погляди зазнали значних впливів ах. лібералізму й гуманізму.

З поміж проблем соціол. спрямування значну увагу приділяв розробці питання про характер укр. нації й державності (в тлумаченні нац, питання мав розходження з марксизмом). Виступаючи проти русифікації, спроб ототожнення рос і укр. націй, обґрунтував думку про окремішність останньої, необхідність забезпечення природних форм її розвитку. Вважав, що укр. нація — безбуржуазна, для неї характерна відсутність нац. експлуататорських класів (ціннішими класами в Україні були іноземці).

Засобом нац. і соціального визволення українства вважав державу, яка за своїм характером може бути тільки робітничо-селянською. Саме тому, що укр. рев. партії не спирались на робітничий клас і селянство, і полягає, на його думку, основна причина невдалих спроб створення самостійної Укр. держави за часів Центральної Ради і Директорії, «відродження укр. надії в над. сфері йшло і йтиме в гармонії з соціальним визволенням».

Однак з концепції В. випливає, що держава є засобом не тільки повного соціального і нац. визволення, а й знищення самої держави й перетворення насильницького суспільства на суспільство вільних і рівних людей.

В еміграції розробляє власну політико-соціол. концепцію т. зв. колектократії. Ця ідея сформувалася в 30 — 40-х рр. як один з найефективніших засобів розв'язання політ., екон., соціальних конфліктів у тогочасному світі. Суспільство зайшло в глухий кут, а причина цього — недосконала соціально-господарська структура. Щоб запобігти катастрофі, треба світові соціально — екон. структури (приватновласницьку на Зх. й державно-кооперативну на Сх.) перебудувати на правдиво-кооперативну сусп. форму. Її автор і наз. колектократією. Вважав, що дві протилежні системи повинні «порозумітися політично», економічно зблизитися шляхом докорінної реорганізації структур, що має кінцеву мету — соціалізм.

Закликав негайно «без зброї почати переводити приватну власність на колективну... Не націоналізація, а соціалізація — колектократія, себто влада колективу... Організація кооперативів... Колектократія всього національного господарства», адже всіх працюючих на будь-якому підприємстві вважав одночасно співвласниками його, а прибутки відповідно мають ділитися між ними. Така, на думку В., справді народна кооперативна система має слугувати не для конкуренції між народами, а для гармонійної співпраці.

✵ Тв.: Про мораль пануючих і мораль пригноблених: одвертий лист до моїх читачів і критиків. Львів, 1911; Спостереження непрофесіонала. Марксизм і мистецтво // Дзвін. 1913. № 12; Відродження нації. Київ; Відень, 1920. Ч. І-ПІ; Щоденник // Київ. 1990. № 9-10.