Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ЦІЛЕРАЦІОНАЛЬНА ДІЯ ІНДИВІДА

ЦІЛЕРАЦІОНАЛЬНА ДІЯ ІНДИВІДА (від нім. zweckrationale — цілераціональна) — запроваджено в наук, ужиток М. Вебером у процесі створення розуміючої соціології. Поряд з ціннісно-раціональною, афективною та традиційною діями термін Ц. д. і. вживається для означення одного з чотирьох «ідеальних» типів соціальної дії та поведінки. Ц. д. і., за Вебером, — дія осмислена, спрямована на досягнення чітко усвідомлюваних самим діючим індивідом цілей, котрий використовує для їх реалізації засоби, визнані адекватними таким цілям. На відміну від ціннісно-раціональної, а тим більше афективної чи традиційної дії, яка обмежена ірраціональними моментами (відповідно — цінностями афекту чи традиції) і підпорядкована їм Ц. д. і. — суто раціональна. Ц. д. і. — логічний конструкт, ідеальний тип і як такий постає зразком через співвіднесення, з яким Вебер виокремлює таку ієрархію інших типів дії, тією чи іншою мірою наближених до Ц. д. і.: 1) більш чи менш наближено досягнутий правильно раціональний тип дії; 2) суб'єктивно цілераціонально орієнтований тип дії; 3) дія, більш чи менш свідомо й однозначно цілераціонально орієнтована; 4) дія, орієнтована не цілераціонально, але зрозуміла за своїм сенсом; 5) дія, за своїм сенсом більш чи менш зрозуміло вмотивована, але порушувана — більшою чи меншою мірою — вторгненням незрозумілих елементів; 6) дія, в якій зовсім незрозумілі психічні чи фіз, акти, пов'язані з людиною або в людині непомітними переходами.

Розглядаючи Ц. д. і як методол. засади розуміючої соціології, Вебер прагне відмежуватися цим від тих соціол. учень, вихідним пунктом яких е соціальні утворення, такі, як «економіка», «політика», «держава», «суспільство» тощо. Однак його позиція не є й номіналістичною, по-перше, оскільки Ц. д. і. тлумачиться саме як ідеальний тип, по-друге, тому, що Ц. д. і. постає як дія соціальна, котра з самого початку передбачає орієнтацію агента дії на інших людей і, нарешті, по-третє — внаслідок того, що М. Вебер виходить при характеристиці Ц. д. і. з індивіда не як біол. особини роду гомо сапієнс, а як представника певного соціального типу, або, як він пише, «функціонера». Таке розуміння Ц. д. і. є в принципі продуктивною спробою збалансування та органічного поєднання методол. орієнтацій соціального функціоналізму, з одного боку, і індивідуалізму — з другого.