Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ХАБЕРМАС (HABERMAS) Юрген

ХАБЕРМАС (HABERMAS) Юрген (18.06.1929, Дюссельдорф) — нім. соціальний філософ і соціолог, один із найвизначніших представників зх. неомарксизму. Здобув освіту в ун-тах Геттінгена, Цюріха і Бонна. Наук, діяльність розпочав у Франкфуртському ін-ті соціальних досліджень під кер. М. Хоркхаймера і Т. Адорно, належить до «другого покоління» теоретиків франкфуртської школи. З 1964 по 1971 рр. — проф. філософії і соціології ун-ту Франкфурта-на-Майні, з 1971 по 1983 рр. — директор ін-ту по вивченню життєвих умов наук.-техн. світу у Штарнберзі, з 1983 р. — знову проф. Франкфуртського ун-ту. У 60-х рр. виступав одним з ідеологів зх. нім. «нових лівих», однак у міру радикалізації цього руху відмежувався від нього як від різновиду «лівого фашизму». Ранні пращ X. орієнтовані в дусі неомарксист, крит. теорії суспільства, що розвивалася франкфуртською школою, згодом, з 80-х рр., обґрунтовує власну версію соціол. теорії — теорію комунікативної дії, прагнучи інтегрувати ідеї неомарксизму з ідеями символ, інтеракціонізму, герменевтики, функціоналізму, соціології розуміння. Марксів істор. матеріалізм потребує, на думку X., «теорет. реконструкції», оскільки в ньому немає розмежування між двома головними вимірами сусп. буття людини — працею і інтеракцією (спілкуванням), останнє фактично редуковане до першого, розчинене у ньому. X. прагне осмислити антиномічну суть соціального буття людини у полярних категоріях праці й інтеракції, публічності — приватності, цілераціональної дії - комунікативної дії, сусп. системи — життєвого світу, панування - вільного дискурсу, значення — фактичності і т. ін.

Важливе місце у теорет. побудовах X. належить веберівській темі раціональності і раціоналізації. Слідом за старшими франкфуртцями він вказує на те, що у пізньобурж. суспільстві процеси раціоналізації здатні набирати деструктивного і антигуманного характеру («система колонізує життєвий світ людини»). Водночас X. не поділяє есхатол. настроїв М. Хоркхаймера і Т. Адорно щодо повного краху ідеалів європейського просвітництва і неминучості трансформації демократій у тоталітарні режими. Когнітивно-інструментальна раціоналізація - це лише одна з вісей, навколо яких розгортаються процеси соціальної еволюції. Сучасне суспільство створює незнані раніше можливості розгортання комунікативної діяльності. Ще у ранній праці «Структурні зміни громадськості» X. показав, що становлення ін-тів зх. суспільства тісне пов'язане з феноменом громадськості і громадської думки. Сучасне суспільство являє собою не замкнену, а відкриту систему, розвиток якої пов'язаний із формуванням здатності людини «децентрувати» власну позицію і глянути на речі з т. з. іншого. Комунікативна дія означає пошук добровільної згоди її учасників на встановлення співробітництва, спільних пошуків домовленості. Загалом соціальна еволюція для X. — процес «навчання», де не лише розв'язуються проблеми, а й постають нові. У ряді останніх праць X. комунікативно-дійовий підхід застосовано для обґрунтування системи категорій дискурсивної етики, постановки «діагнозу епохи» та крит. аналізу ідей постмодернізму.