Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

СОЦІУМ МІСЬКИЙ

СОЦІУМ МІСЬКИЙ — тип соціальності, що існує як штучно створена урбанізована терит.-поселенська спільність людей, котра зумовлена міським способом їх життя. Передбачає соціально-просторову форму організації життєдіяльності людських індивідів та їх груп, яка детермінується особливостями міста як специфічної поселенської структури. Протилежний соціуму сільському (див.). Історично виникає в результаті сусп. поділу праці, відокремлення від землеробства ремесла і торгівлі та зосередження останніх в етнічно-терит. визначених місцях. Розвивається разом із розвитком міст, посиленням міграційних процесів та утвердженням міського способу життя, поширенням останнього майже на всі сфери суспільства. Істор. несе на собі відбиток вотчинної, общинної, оборонної, реліг., естетичної, правової та ін. традицій існування певної міської спільноти.

С. м. характеризується масовим знеособленням людських індивідів, нав'язуванням їм функціональної рольової поведінки, формальністю стосунків між людьми, анонімністю зв'язків, коротко-часовістю, частковістю, поверховістю контактів у спілкуванні. Йому притаманні тенденції до послаблення зв'язків міського жителя з істор. заданою йому спільністю, затухання сусідських стосунків, зменшення ролі сім'ї в сусп. та особистому житті міських мешканців. С. м. значно актуалізує вимоги до підвищення статусної мобільності індивідів, спричиняє послаблення ролі нац.-культурних традицій у регулюванні їх життєдіяльності, що призводить до виникнення у його структурі маргінальних тенденцій. Словом, він являє собою світ штучно створених ролей, стосунків, зв'язків, відносин самими ж міськими мешканцями, у якому їм доводиться жити, працювати, відпочивати і відтворювати самих себе.

У С. м. сконцентровані досягнення науки і техніки, технології, культури, в результаті чого члени цього соціуму мають пріоритетні можливості для швидкого їх застосування в організації праці, підприємництві, навчанні, відпочинку, побуті, дозвіллі. Як зазначав у зв'язку з цим М. Вебер, соціальна структура С. м. сприяє розвитку індивідуальності і є, таким чином, інструментом істор. змін у суспільстві.

Досягнення С. м. у створенні людської цивілізації грандіозні. Особливо вони вражаючі у сфері в-ва, побуту, дозвілля, науки і культури. Проте він несе у собі й певні тенденції до деградації людини, спричинені відірваністю, ізоляцією її від природного середовища, сільського життя. Тому над вирішенням екзистенціальної та екол. проблематики існування й відтворення міських соціумів зосереджують свої зусилля спеціалісти з різних галузей знання.