Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

БІДНІСТЬ

БІДНІСТЬ — неспроможність підтримувати мінімальний рівень споживання, обумовлений фізіол., соціальними, культурно визначеними якісними нормами.

Б. є багатовимірним явищем у різноманітті своїх проявів, плюралізмі пояснень, що пропонуються (раціонально-екон., культурних, структурних тощо) залежно від суб'єктів, часу і території, які розглядаються, та палітри політ, стратегій, які потрібні для її регулювання.

Розрізняють абсолютну і відносну Б. Абсолютна Б. - це неспроможність задовольнити вітальні людські потреби, відсутність фізіол. і соціального мінімуму засобів існування. Вони охоплюють мінімальні умови споживання (їжа, житло, одяг), доступ до необхідних послуг (вода, опалення, лікування, освіта), зайнятість, яка відповідно оплачується, здорове оточення і можливість брати участь у прийнятті політ, рішень. Відсутність цих матеріальних та культурних благ ставить під сумнів саме існування людини та її активність.

Відносна Б. — це екстремальна форма нерівності в стандартах життя та соціальному захисті. В даному випадку Б. стосується індивідів або сімей, які мають у своєму розпорядженні протягом тривалого періоду ресурси (доходи, власність, умови пращ та життя), значно нижчі від тих, якими розпоряджається середній індивід або сім'я в спільноті (локальній, держ. або міжнар.). Найчастіше Б. вивчається з т. з. мінімального доходу (споживання) та рівномірності його розподілу в суспільстві. Тому необхідно вирішити, що вважати пороговим значенням, яке відділяє бідних від небідних, тобто що таке «межа бідності». Для формування межі бідності в міжнар. та вітчизняній практиці застосовують різні методи: статист, (межа бідності встановлюється на рівні доходів, які мають 10% малозабезпечених громадян країни, або бідними вважаються ті, чиї доходи не перевищують 40% середнього (медіанного) доходу населення країни; нормативний (визначається за фактичною вартістю мінімального набору товарів та послуг, що належать до споживчого кошика); суб'єктивний (на основі соціол. опитувань населення щодо необхідного мінімального доходу); ресурсний (виходячи з можливостей економіки забезпечити прожитковий мінімум).