Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020


ПРОШАРОК СОЦІАЛЬНИЙ

ПРОШАРОК СОЦІАЛЬНИЙ — сукупність індивідів, котрі мають загалом однаковий соціальний статус, що забезпечує їм приблизно рівний доступ до системи благ; більш-менш стійкі у часі утворення, одні з яких, залежно від істор., культурних і соціально-екон. обставин існують упродовж досить тривалого періоду, інші динамічно виникають і зникають, формуються і розпадаються.

Згідно з М. Вебером інколи виділяють П. с. на основі однієї ознаки, зараховуючи її носіїв до спільної для них сукупності, напр., рівнем матеріального добробуту (статусом в екон. порядку), чи за місцем у розподілі влади (статусом у політ, порядку), чи за рівнем отримуваної шани, поваги, престижу (статусом у соціальному порядку). Проте в сучасній соціол. літературі критеріями розрізнення П. с. є також: тип трудової поведінки; складність виконуваної праці; рівень освіти; рівень кваліфікації; особливості проведення вільного часу; соціальні цінності, орієнтації та настанови; ставлення до найважливіших подій у країні та за кордоном; участь у соціальних, організаційних та технол. нововведеннях; міра участі у сусп. та громадському житті; поінформованість і громадянська компетентність; політ, симпатії тощо. Іноді в соціології вдаються до емпіричного «конструювання» П. с. за допомогою кількох ознак, що доповнюють одна одну. У 70-х рр, методику виокремлення страт у соціол. дослідженні було розроблено під кер. О. І. Шкаратана.

Індивіди, які мають спільну ознаку, можуть бути носіями об'єктивних інтересі« та потреб, більш-менш повно усвідомлювати їх, а отже, певною мірою бути готовими і здатними включатися у соціальні та політ, процеси, висуваючи вимоги, очікуючи задоволення своїх нагальних потреб. Чи відбуватиметься усе саме так, залежить від низки чинників особистісного та надособистісного порядків.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.