Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020


ПОРІВНЯННЯ ПАРНІ

ПОРІВНЯННЯ ПАРНІ — один з методів вивчення преференцій (встановлення упорядкованого переліку об'єктів), суттєва особливість якого полягає в тому, що респонденту відомим перелік з п об'єктів і йому пропонується вказати, за певним критерієм, першість одного об'єкта в кожній з теоретично можливих пар об'єктів. Усі акти визначення першості дають підставу скласти матрицю Парних порівнянь //аij//, де а =1, якщо респондент визначив першість і-го об'єкта по відношенню до і-го, та а =0, якщо за даним критерієм ці об'єкти респондентом визначаються як тотожні. Сума елементів рядка матриці дає уявлення про ранг об'єкта з відповідним номером у свідомості респондента.

За невеликої кількості об'єктів П. п. є найбільш точним і надійним методом виявлення преференцій. Він звичайно використовується для того, щоб визначати преференції експертів у т. зв. «чистому вигляді». Вважається, що якісне порівняння двох об'єктів для респондента є легшою процедурою, ніж його зусилля щодо визначення преференцій за бальною чи ранговою шкалою порядку; цей метод оцінки не нав'язує респонденту апріорних умов.

Припускаючи, що значення преференцій є випадковими величинами, дослідник може ставити завдання визначення ймовірності дійсного співвідношення об'єктів з т. з. критерію порівняння (моделі Бредлі — Террі — Льюса та ін.). Метод П. п. дає змогу визначати значення відмінностей місця тих чи інших об'єктів в ієрархії та вирішувати аналогічні завдання.

Недоліком методу є значне підвищення трудомісткості процедури при збільшенні кількості об'єктів. При 12 — 15 об'єктах процедура вже досить трудомістка. Крім того, окремі пари об'єктів іноді порівнюються за різними критеріями, що приводить до не транзитивності преференцій. Метод широко застосовується при визначенні експертних оцінок.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.