Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА

ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА — система взаємопов'язаних дій, які чинять люди у соціальній та екон. сферах суспільства під впливом власних та групових екон. інтересів задля задоволення своїх потреб.

Існує багато різновидів П. с.-е.: демогр. — пов'язана із збереженням і відтворенням людського життя; міграційно-мобільна — виявляється у різноманітних переміщеннях працівників (між сферами зайнятості, галузями н. г., підприємствами, професіями, регіонами, населеними пунктами); поведінка у сфері освіти — знаходить вираження у виборі професії, форм спеціального навчання, способів підвищення кваліфікації, ефективності засвоєння знань; професійно-трудова — поведінка працівників безпосередньо на робочих місцях, що характеризується певним ставленням та якістю праці, дисципліною, відповідальністю, творчою ініціативою; суб'єктивну сторону діяльності населення у приватному секторі відбиває особисто-господарська поведінка.

У реальному житті не існує жорстких кордонів між типами та формами П. с.-е., а є певні їх взаємозв'язки, комплекси. До порівняно мало розповсюджених видів комплексної П. с.-е. належить, зокрема, господарська поведінка (господарювання), яка передбачає не лише практ. участь працівників в управлінні процесом безпосередньої трудової діяльності, а й залучення їх до розпорядження фондом вільного часу, засобами в-ва, розподілу матеріальних благ у виробничих колективах. Інший комплекс видів П.с.-е. реалізують працівники, орієнтовані головним чином на досягнення певної соціальної норми заробітної плати (прагнення до додаткової зайнятості, соціально невиправданої мобільності). Специфічним суб'єктом П. с.-е. виділяється молодь, орієнтована на соціальну мобільність, просування, переміщення. Цілком можливо, що певна категорія працівників здійснює П. с.-е., керуючись мотивами гігієни, прагненням зберегти здоров'я.

За умов переходу до соціального ринкового господарства актуалізується дослідження підприємницької та інноваційної поведінки працівників як різновиду П. с.-е.

Завдання соціол. науки полягає у проведенні досліджень, спрямованих на пошук ефективних методів управління поведінкою працівників у соціально-екон. сфері, а також стимулів, що відображають реальні потреби людей. При цьому мета управління П. с.-е. передбачає не тільки правильну орієнтацію інтересів кожної соціальної групи, а й «зв'язування» сусп. групових і особистих інтересів «по вертикалі», водночас як і інтеграцію груп, що взаємодіють у «горизонтальній» площині.

Комплексну П. с.-е. здійснюють різні соціальні групи. Виявити особливості й закономірності взаємодії останніх допомагає емпіричне дослідження. Щоб регулювати поведінку груп відповідно до соціально схвалюваних норм, необхідно знати інтереси цих груп, а також бажані для них способи досягнення інтересу. Як відомо, інтереси — латентні явища, що відбиваються частково в ціннісних судженнях, мотивації і, нарешті, у поведінці. Перші два елементи зазначеної тріади виявляються лише за допомогою соціол. дослідження.

Соціол. дослідження П. с.-е. працівників передбачає: 1) врахування специфічних соціальних потреб різних соціально-демогр. груп працівників; 2) коригування системи матеріального стимулювання з урахуванням особливостей групової «реакції» на різні стимули (чинники) та нові соціально-екон. реалії.