Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ПОВЕДІНКА ВЕРБАЛЬНА

ПОВЕДІНКА ВЕРБАЛЬНА — активність соціального суб'єкта, спрямована на досягнення тієї чи іншої мети за допомогою живого слова, мовлення (висловлювань, думок, суджень, оцінок та ін.). Соціол. розуміння П. в. не претендує ні на заміщення уявлень про мовну діяльність, мовні акти або дискурс, ні на виявлення специфіки цих феноменів у контексті взаємозв'язку мови і свідомості. Хоча, безумовно, П. в. перебуває з ними у певному зв'язку. Як правило, до поняття П. в соціологи звертаються в разі потреби розрізняти вербальну і невербальну («реальну», «фактичну») поведінку індивідів та груп. У цьому разі поняття П. в. відіграє головним чином інструментальну функцію. П. в. цілком автономна і може не збігатися за змістом із невербальною поведінкою, тобто предметно-практ. діяльністю соціального суб'єкта, їх неузгодженість обумовлена соціальними, культурними, психол. обмеженнями можливостей індивіда діяти виключно відповідно до своїх потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, які в свою чергу не завжди знаходять адекватне відображення у мові.

Проблема розрізнення П. в. і «реальної» поведінки особливо актуальна в емпіричному дослідженні. Аналізуючи відповіді респондентів на запитання «шкети чи інтерв'ю, соціолог зустрічається з виявом саме П. в. індивідів, яка не завжди репрезентує їх схильність чи готовність до дії, але з різних причин, у т. ч. і за відсутності компетентної думки про предмет, П. в. може бути зорієнтована на культурні автоматизми і мовні стереотипи або зразки поведінки і групові норми. Умови в ситуації опитування — обставини, поведінка, зовнішність, манера розмови інтерв'юера та ін. — також впливають на зміст П. в. Таким чином, прогнозування дій респондентів на основі їх відповідей потребує знання особливостей П. в. і причин можливих її розбіжностей з фактичною поведінкою соціального суб'єкта (індивіда або соціальної групи) за тих чи інших соціально-істор. умов.

Інший аспект, за якого виникає необхідність уточнення поняття П. в., — це й нетотожність діяльності текстовій. Найбільш суттєва розбіжність між ними полягає в різному рівні мотивації і мірі усвідомлення своєї поведінки соціальними суб'єктами. Якщо мета П. в. полягає у формулюванні власних думок, що не виключає стихійності мовних актів, то текстова діяльність більшою мірою спрямована на реалізацію певного наміру автора.

Об'єктом соціол. спостереження за П. в. виступають мовні акти індивідів і соціокультурний контекст, у якому вони здійснюються, тоді як об'єктом вивчення текстової діяльності соціальних суб'єктів є, як правило, кінцеві її продукти — тексти.