Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

ПАРАЗИТИЗМ СОЦІАЛЬНИЙ

ПАРАЗИТИЗМ СОЦІАЛЬНИЙ — суспільно неприйнятний спосіб існування певних соціальних груп та індивідів, за якого присвоєння сусп. благ, і цінностей супроводжується порушенням основних норм і законів суспільства. П. с. — складне явище, яке має свої причини, кількісні (стан, динаміка) і якісні (характер, структура) показники. Йому властиві різноманітність джерел існування і способів присвоєння життєвих цінностей. Найбільш прості з них — дрібні крадіжки, жебрацтво, вимагання, бурлацтво. Цей різновид П. с. є, як правило, наслідком різних причин: наростання елементів соціальної нерівності, обмеження політ, або екон. прав певних категорій населення, безробіття, злиднів, недосконалості законодавства, відсутності держ. гарантій і соціальних програм допомоги бідним та малозабезпеченим громадянам, психічних розладів, інших захворювань, неузгодженості життєвої мети і засобів її досягнення, алкоголізму, наркоманії, життєвих невдач, інших соціально-психол. чинників. Поширення жебрацтва, бурлацтва тощо в минулому спостерігалося в умовах заг. сусп. занепаду, війн і революцій, руйнівних стихійних явищ, неврожаїв, пожеж, епідемій.

П. с. не вичерпується названими явищами. Багатьом з них властиве існування в завуальованому вигляді, що не піддається безпосередньому їх виявленню і пізнанню. До складу різновидів П.с. варто віднести не тільки відверті форми крадіжок, грабунків, розбою, вимог (рекету), а й завуальовані, приховані його форми — корупція, лобізм, хабарництво, вимагання (бюрократичний рекет), присвоєння матеріальних цінностей шляхом приписок, порушенням законів екон. діяльності. За своїми формами і метою названі види П.с. відрізняються від простих його різновидів. Особи, причетні до них, як правило, вплетені до структури сусп. в-ва, виконують певні посадові функції, організовуються у відповідні групи, спільноти, в т. ч. і в мафіозні, обстоюють і реалізують інтереси різних кланів, груп організованої злочинності. Незаконне присвоєння життєвих благ здійснюється ними з метою збагачення.

Різновидом П. с. можна вважати також наявність у суспільстві певних «зайвих» господарських ланок або елементів держ. управління (організацій, відділів тощо), функції яких не пов'язані з відповідними нагальними сусп. потребами. Проявом П. с. є також екон. невиправдана фінансова підтримка збиткових підприємств. П. с. разом з іншими соціальними аномаліями свідчить про деструктивні тенденції в сусп. розвитку, соціальній структурі і системі цінностей.

Соціологія покликана вивчати природу та причини П. с., міру його поширення в суспільстві. За відомих причин природа П. с., як і багатьох інших соціальних аномалій, у нашому суспільстві не вивчалася: залишається не розробленим категоріальний апарат, що дає змогу описати ці явища; показники, за допомогою яких можна фіксувати їх емпіричні закономірності. Відсутні також теоретико-методол. принципи вивчення соціальних аномалій. Усе це значною мірою гальмує дослідження та пояснення цих явищ у сучасному суспільстві.