Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020


ПАНІНА Наталія Вікторівна

ПАНІНА Наталія Вікторівна (10.12.1949, м. Сочі, РРФСР) — укр. соціолог і психолог, фахівець у галузі соціальної психології, методології соціол. досліджень та соціології медицини, доктор соціол. наук (1993). Закінчила Московський ун-т (1972). Працювала в Ін-ті геронтології АМН, Центрально-Українському відділенні Всесоюзного центру вивчення громадської думки. З 1991 р. працює зав. сектора Ін-ту соціології НАНУ, з 1993 р. — зав. відділу соціальної діагностики. Серед основних результатів її досліджень — концепція соціальної адаптації в умовах стабільного та нестабільного соціумів, обґрунтування чинників та закономірностей формування способу життя, психол. стану населення в посткомуністичному суспільстві. Результати досліджень викладені більш як у 100 публікаціях.

Член досліди, комітету політ, соціалізації Міжнар. асоціації політ, наук та Міжнар. наук, т-ва досліджень міжособистісних стосунків.

✵ Тв.: «Технологія соціологічного дослідження» (1996); «Опитування громадської думки. Для журналістів та політиків» (1995); «Психология человеческого взаимопонимания» (1989, співавт. Є. Головаха); «Социальное безумие: История, теория и современная практика» (1994, співавт. Є. Головаха); «Interethnic Relations and Conflict in Ukraine» // K.Zegbers, S. De Spiegeleire (Eds.) Post-Soviet Puzzles. Baden-Baden, 1995. Vol.4. P.191 — 122; «Democratization in the Ukraine Under Conditions of Post Totalitarian Anomie. The Need for a New Human Rights Developmental Strategy"// In R.Farnen (ed.) Democracy, Socialization and Loyalty in East and West. London, 1996. P. 242 -261 та ін.





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.