Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020


ОПИТУВАННЯ АНКЕТНЕ

ОПИТУВАННЯ АНКЕТНЕ — один з основних і найчастіше використовуваних видів соціол. опитування. Його суттєвою ознакою є те, що на відміну від інтерв'ю респондент сам читає запитання анкети та сам фіксує свої відповіді. Розрізняють очне (або звичайне) і заочне (поштове і пресове) O. a. При очному O. a. дослідник може роздати анкети респондентам, а потім їх зібрати, але при заповнюванні анкети не бути присутнім (такий вид опитування зветься роздавальним). В іншому випадку дослідник може бути присутнім при заповненні анкети. Залежно від кількості осіб, яких одночасно опитують, O. a. бувають індивідуальними або груповими.

В опитуванні поштовому анкета із запитаннями розсилається та повертається по пошті. В опитуванні пресовому анкета друкується на шпальтах газет чи журналів, респонденти її заповнюють, вирізають та відсилають дослідникам.

Вплив дослідника на респондента при заочному опитуванні зведено до мінімуму, при O.a. він у цілому незначний. Ця обставина визнається позитивною, а негативним вважається те, що респондент, особливо при відповіді на складні запитання (для заочного і роздавального опитування), не має кваліфікованої допомоги від інтерв'юера. Немає також і контролю останнього за ходом опитування з метою зменшення впливу найближчого соціального оточення респондента на його відповіді (напр., нерідко члени сім'ї пропонують свої варіанти відповіді, а дослідник інтерпретує їх як властиві тому, від кого отримана анкета та соціально-демогр. характеристики якого є підставою для типології респондентів).





Перша публікація: 01/01/2020

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.