Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020

НАПРУЖЕНІСТЬ СОЦІАЛЬНА

НАПРУЖЕНІСТЬ СОЦІАЛЬНА — стан, який виникає в суспільстві внаслідок дії дестабілізуючих факторів і виявляється у зростанні негативних соціальних настроїв та деструктивної поведінки, що таїть у собі небезпеку соціального «вибуху», руйнування певних соціальних структур чи всього суспільства. Н. с. свідчить про наявність кризових ситуацій у суспільстві, загострення суперечностей між соціальними верствами, вона досягає піку свого розвитку у період їх розгортання та вирішення.

У працях представників «конфліктол. підходу» Н. с. розглядається як: 1) незмінна умова соціального життя, якому притаманне протиставлення й зіткнення групових інтересів, суперечність, примус, дезінтеграція в суспільстві; 2) передумова соціального конфлікту; 3) засіб, який у межах «еластичного суспільства» може зберегти соціальну інтеграцію, відновивши відповідність між соціальним організмом і наслідками структурного конфлікту Льюіс Козер, аналізуючи хід «відкритих» конфліктних інтересів, вбачав в Н. с. «психол. зміни», які виявляються через емоції, цінності, потреби людських мас.

Причини Н. с. породжені, як правило, об'єктивними суперечностями, а також розривом між ціннісними орієнтаціями, соціальними установками людей та дійсністю, очікуваним і реалізованим, теперішнім і бажаним майбутнім. П.Сорокін висунув тезу, за якою «безпосередньою передумовою будь-якої революції завжди було зростання пригнічених основних інстинктів більшості населення, а також нездатність навіть мінімального їх задоволення».

Внутрішніми компонентами Н. с. виступають психічні стани індивідів, які концентрують у собі їх невдоволення власним соціальним становищем, умовами життєдіяльності, функціонування певних ін-тів, організацій, партій, посадових осіб і т.д. Відчуття соціального дискомфорту, тривоги, навіть страху, що виникають під впливом негативних явищ у суспільстві, його розбалансування, значно посилюються у моменти зростання Н. с.

Н. с. — багаторівневе явище, що формується, з одного боку, як результат зіставлення суб'єктивних очікувань людей з об'єктивними параметрами дійсності, виступаючи у вигляді синтезу їх особистісних ставлень, дій і ситуацій, що склалися в суспільстві. З другого боку — сфери життєдіяльності індивідів (екон., політ., правова та ін.) є джерелами реальних суперечностей, які продукують Н. с. через загострення людських проблем, переживань, посилення життєвих труднощів, гальмування перспектив досягнення життєвого успіху.

Як правило, вияв Н. с. у активній поведінці індивідів, соціальних груп, спрямований на подолання кризових умов, мобілізує суспільство, урівноважує його. Навпаки, поглиблення Н. с., емоційно-дискомфортного внутрішнього стану людей обумовлює несприятливий розвиток подій, що спричиняє конфлікти.