Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020
АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович
АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович (30. 01. 1834, с. Махнівка на Київщині - 21.03.1908, Київ) — відомий укр. історик, археограф, археолог, проф. історії Київського ун-ту. Представник народницької школи в укр. історіографії. Для становлення укр. етносоціології мають велике значення його роздуми про нац. тип. У розумінні А. нація — це «група людей, рідних і близьких між собою натурою, хистом, вдачею, дотепністю, вдатністю, темпераментом». Прикмети нації є як такими, що «сама природа людей наділила», так і набутими рисами в процесі істор. і культур, розвитку. Останні постають на ґрунті перших. Вони визначають характер народу, його суспільність, політ, стан і, зрештою, його здатність до розвитку.
Вважав, що для укр. асоціацій (чумацтво, рибальство, чабанство) характерна рівноправність їх членів, що якісно різнить їх від аналогічних рос. Політ, ідеалом укр. нац. типу є правда, громадська правдивість, рівноправність. «Такий ідеал вбачається в стародавньому вічі, в козацькій раді, в Запоріжжі, де члени мали повну волю і рівноправність — всі були однакові й рівні». Натомість росіяни розвинули в своєму істор. житті принцип авторитету і монархічної влади, а поляки — принцип аристократизму. Культура не в змозі знищити природжених якостей, її мета — сприяти розвитку позитивних нац. рис. А. вважав, що такою позитивною рисою українців є етичний критерій. «Українець — русин вважає за етичне все те, що справедливо». Важливість цієї нац. прикмети пояснюється роллю етики в сусп. житті, адже «се одна з найголовніших заснов людського життя, поводження і на останку добробуту».
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.