Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020
ЕЛІАС НОРБЕРТ
ЕЛІАС НОРБЕРТ (1897, Вроцлав — 1990, Амстердам) — нім. соціолог і культуролог. Навчався в унтах Гейдельберга і Фрайбурга. Учень А.Вебера і К. Маннгейма. З 1933 р. в еміграції в Англії. З кінця 70-х рр. — співроб. центру Міждисциплінарних досліджень Білефельдського ун-ту.
Прагнув подолати «дуалізм» між структурним і генетичним підходами, властивий тогочасній соціол. теорії. Обґрунтував концепцію «фігуральної соціології"», об'єктом якої виступають процеси довгострокових соціокультурних змін. У двотомній праці «Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослідження» (1939 - 1940) на великому історико-культурному матеріалі дослідив процеси змін у поведінці елітних верств зх. європейського суспільства впродовж XV — XVIII ст. Процес цивілізації Е. розумів як процес виникнення механізмів контролю над афективно-вольовою сферою, поступової і систематичної «інтравертації примусу» і постання соціального «Над - Я» у фрейдівському розумінні. Осередками розгортання цих процесів були королівські двори, навколо яких кристалізувались нові раціональні моделі поведінки і формувався новий «габітус» європейської людини. Важливим чинником, що сприяв цьому, була монополізація права на застосування фіз. примусу, поява зон соціального простору, вільних від загрози застосування насильства. Великої ваги у цьому процесі Е. надавав також формуванню кодексів двірцевої поведінки, правил етикету і та. ін. Такий процес раціоналізації світської поведінки можна розглядати як соціокультурний адекват процесу реліг. раціоналізації, формування протестантської етики і «духу» капіталізму. Як зауважує Дж. Рітцер, із запізненням відкриті ідеї Е. набувають значного поширення в сучасній, зокрема амер., соціол. теорії.
Перша публікація: 01/01/2020
Останнє оновлення: 30/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.