Методи та прийоми емоційного налаштування на урок - Навчально-методичний посібник - Л.В.Коваленко 2014
Розділ ІІ
Урок з української літератури (10 клас) Новела «Сойчине крило». Зображення жіночої долі в новітній інтерпретації. Гуманістичний пафос новели І. Франка
Мета: розглянути композицію новели; розкрити образ Марії, його неоднозначність, визначити основний морально-етичний пафос новели; розвивати зв’язне мовлення, навички роботи над змістом прозового твору; виховувати в учнів позитивні морально-психологічні якості.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Емоційне налаштування на урок
Учні слухають поезію Софії Кримовської «Жінка», переглядають відео до неї
Вчитель
Жіноче серце - океан і маленька краплинка роси, рай і пекло водночас. Зрозуміти жіночу поведінку, її серце намагались багато століть, але і до цього часу точаться суперечки. Стосунки між чоловіком і жінкою - це два світи, які вбирають у себе переживання, емоції, відчуття, настрої. Кохання, що виникає між особистостями, єдине у своєму роді, але може вбирати в себе інші почуття. Важко вберегти кохання, але кому це вдається, відчуває себе щасливим.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
І. Франко запитує:
Жіноче серце! Чи ти лід студений?
Чи запашний чудовий цвіт весни?
Чи світло місяця? Огонь страшенний,
Що нищить все?
Ці питання здавна цікавили письменників світу. І. Франко дає оригінальну інтерпретацію жіночої долі в новелі «Сойчине крило».
Оголошення та запис теми уроку
- Про що піде мова на сьогоднішньому уроці, як ви вважаєте?
- Які завдання спроектуєте?
Визначення особистісно важливих цілей діяльності
> розглянути композицію та сюжет новели;
> розкрити образ Марії, його неоднозначність;
> дати характеристику образу Хоми;
> визначити основний морально-етичний пафос новели.
ІІІ. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу
Твір « Сойчине крило з’явився з-під пера І. Франка у 1905 році - у «золотий період» його творчості. У цей час письменник шукав нові шляхи вираження думки, опрацьовував нові теми, мотиви. Як справжній митець, письменник мав нахил «обсервувати життя в його найрізноманітніших проявах» і творив у стані «тієї ніколи й нічим не заспокоєної гарячки, котра змушує... перейматися стражданнями й радощами, думками й мріями інших людей».
Новела «Сойчине крило» належить до пізньої малої прози Івана Франка. У рецензії А. Крушельницького на збірку «На лоні природи» (1905) «Сойчине крило» відзначене як «найбільш інтересне» оповідання, де на найвищий п’єдестал автор підніс любов. Невипадково і сьогодні ця поетична драма про кохання йде на сценах українських музично - драматичних театрів.
Сенатор Давнього Риму Петроній зазначав: «Від любові страждають навіть боги». Досить влучно сказано, чи не так?
- Як ви розумієте слова Петронія?
«Асоціативне малювання»
- Більшість з вас, я впевнена, переживали у своєму житті перше кохання, яке враження у вас залишилось? З чим у вас асоціюється перше кохання?
(Учні презентують свої роботи й стисло розповідають про враження)
«Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов», - сказав Павло Тичина, український поет. Яку ж дивну казка заплела любов у серці нашого героя? Давайте звернемося до змісту новели.
Визначення жанру та композиції твору
Бесіда
- Про що свідчить ще одна назва твору: «Із записок відлюдька»? (У такий спосіб з’ясовується, що твір написаний у формі щоденникових записів. Така форма викладу дає можливість без посередників пізнати героя, його найінтимніші думки і почування, розкрити всі таємниці душі).
- З якою метою автор обрав форму листа для розкриття подальшого сюжету твору? (Щоб уникнути одноманітності у побудові твору та розвитку сюжету).
Уперше в українській прозі І. Франко вводить прийом розлогого листа, який є і жанровим компонентом твору, і розлогою розповіддю про взаємини закоханої пари Хоми - Массіно і Манюсі, про життєві пригоди героїні у пошуках щастя.
- Які форми викладу поєднує автор у творі? Що досягається завдяки цьому прийому? (Лист переривається ліричними відступами, які відображають реакцію героя на прочитане, його роздуми - спочатку глузливі, недовірливі, навіть зневажливі, а щодалі - більш співчутливі. Таким чином створюється враження діалогу, дуету голосів: чоловічого - Хоми й жіночого - Мані.)
- Визначте особливості композиційної будови твору. (Особливості композиції в тому, що експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка викладені не послідовно, а навпаки, найнапруженіші моменти обриваються з волі героїні, яка пише листа, а також ліричними відступами - роздумами іншого персонажа про цей лист.)
Образи твору
- Які асоціації і почуття викликає у вас зустріч Нового року?
- Спробуйте передати зустріч Нового року називними реченнями.
«Що таке празничне стрічання Нового року? Шумне товариство, молоді жіночі голоси, мов срібні дзвоники. Світло салону. Звуки фортеп'яна. Хор, пісні, сола... Декламація, брава, оплески. Жарти. «Кришталева чаша, срібная криш...» Наближається північ. Починає бити дванадцята. Всі підносять чарки, вихиляють душком, а батько родини кидає свою додолу. Нехай так пропадає всяка турбота! Бреннь! І раптом гаснуть світла. Всі запирають у собі дух. Бам... бам... бам... Числять до дванадцяти. Най жиє Новий рік! Най сяє нове щастя! Світла! Музика. Пісні... Поцілуї. Радість і стиски рук...»
- Справді, опис Франка, незважаючи на окремі деталі побуту початку ХХ ст., якнайповніше відображає всі відтінки почуттів людей у новорічну ніч. Як досягається мистецька довершеність вислову? (Це експресивно забарвлені вислови, відтворення звуків бою годинника. Короткі називні та неповні речення.)
- Ми вперше зустрічаємося з головним героєм твору напередодні цього свята та його сорокових роковин. Яким постає перед нами герой? (Він самотній, живе в ілюзорному, створеному ним самим, світі. Основний тип світогляду - «без зайвої байдужості і без зайвого ентузіазму», уявляє, що нарешті став «артистом життя», осяяного «подвійним сонцем». Одне - у вимушеному побуті,серед інших людей, друге - сонце його душі, у його кабінеті, де він «сам свій пан»).
- Як хоче зустріти Новий рік головний герой?( прослухати увертюру Россіні до Вільгельма Телля», оглянути квіти, випити, закусити, прочитати нову статтю...)
- Який рівень естетичних смаків та уподобань героя?
- До якого прошарку суспільства належить персонаж?
Уривок читається під музичний супровід
(аудіозапис увертюри до опери Верді «Травіата»)
«Ось тут, у тім затишнім кабінеті, обставленім хоч і не багато, та по моїй уподобі, я сам свій пан. Тут світ і поезія мого життя. Тут я можу бути раз дитиною, другий раз героєм, а все самим собою. Зо стін глядять на мене артистично виконані портрети великих майстрів у штуці життя: Гете, Емерсона, Рескіна. На поличках стоять мої улюблені книги в гарних оправах. На постаменті в кутику мармурова подобизна старинної статуї хлопчика, що витягає собі терен із ноги, а скрізь по столиках цвіти — хризантеми, мої улюблені хризантеми різних кольорів і різних відмін. А на бюрку розложена тека з моїм дневником».
- Про що свідчить така обстановка в кабінеті? (Можна зробити висновок, що герой твору - естет, рафінований інтелігент, який добре розуміється на мистецтві, начитаний, цілком сучасний. Про це свідчить і обстановка в його кабінеті. Автор вдається до детального опису всіх подробиць, щоб психологічно підготувати читача до того, що цей світ, витворений героєм, є мушлею, де ховається його самотність).
- Героїня коханого називає сибаритом. Як ви розумієте значення слова сибарит?
Сибарит - людина, яка надає перевагу бездіяльному, марному способу життя, зманіжений розкошами.
- Що вносить сум’яття у розпорядок дня героя? Як це вплинуло на весь подальший хід сюжету? (Отримав листа)
Дзвінок у двері - символ змін; повернення любові.
Учениця читає уривки з листа Марії
«Чи тямиш мене? Тямиш ту весну з її пурпуровими сходами сонця, з її теплом і ясністю, з її бурями, мов сварки закоханих, з її громами, мов крики любих дітей, що пустують у широких покоях? Се я була.
Тямиш той ліс із його полянами і гущавинами, з його стежками й лініями, з його зрубами та хащами, і а скрізь розлита була велична гармонія, і життя йшло рівним могутнім ритмом, що передавався душам людським? Тямиш той ліс, мій рідний ліс, якого нема другого в світі? Се не був ліс, се я була.
Чи тямиш мене?
Тямиш ту лісничівку в самій середині того лісу? До неї сходилися всі лісові дороги, як артерії до сонця, а з неї виходив лад, і порядок, і сильна воля на всі окраїни лісу. А в ній кублилося тихе, відлюдне життя старого батька і молодої дівчини. Лунали голосні, різкі, з золотого серця пливучі мужеські слова і ще голосніші, дзвінкіші сміхи і співи дівчини-пестійки. Тямиш її? Се я була».
«Я не винувата, що ти в моїм житті був тим палким сонцем, яке змушує квітку розвитися і розпуститися і відкрити свою чашечку, і розлити свої найкоштовніші пахощі. І признайся одверто, перед самим собою, чи ти тоді не був щасливий? Чи я не була квітчастим оазисом у твоїм житті? Чи ти в нашій лісничівці не пережив найкращого літа, яке взагалі випало тобі на долю на твоїм віці?»
- Як тон листа розкриває героїню? (Насичення питальними реченнями, зокрема повторення фрази «Чи тямиш мене?», створює силове поле присутності героїні. Передається вир почуттів, «огонь пристрасті», описи страждань, випробувань героїні)
- Як змінюється психологічна реакція Хоми на прочитане з листа? (Від першого бажання вкинути лист у вогонь разом із колишніми почуттями та фразою: «Невже одна поява отих кількох аркушів, записаних її рукою, одного засушеного крильця давно вбитої пташини може вивести тебе з рівноваги?» до вигуків: «Женщино, демоне! Чого тобі від мене треба? Женщино, комедіантко, прокляття на тебе! Всі твої слова. І сміх, і сльози - все це комедія, все роля, ошука!..» І нарешті: «Де мої сподівані радощі? Де мої естетичні принципи? Де моє тихе задоволення? Пропало, пропало все! Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба, і розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів, задля яких і безмежні мук не муки»).
- Чи кохав головний герой авторку листа?
- Як переживає герой розрив з коханою?
- Чи співзвучна, на вашу думку, туга героя новели з картиною Едварда Мунка «Розрив»?
Едвард Мунк «Розрив»
- На чому базується конфлікт між героями? (Конфлікт між громадським і особистим. Проте Франко поглиблює конфлікт між героями на психологічному рівні).
Висновок. Головний герой новели поділяє матеріалістичні погляди, спочатку «весь був у громадській праці», мріяв про хліборобські спілки, фільварки, займався агітацією серед селян, за що, очевидно, сидів у в’язниці. Але коли став жертвою власних пристрастей, то «суспільство, держава, народ» для нього - «подвійні кайдани». Герой став «самітником, відлюдьком». Таке життя нікчемне, бо жити в суспільстві і бути вільним від його суперечностей не можна. В кінці твору герой це зрозумів і повертається до себе, до людей.
Вчитель Життя - музика.
А щастя і горе, вірність і зрада,
Перемоги і поразки,
Дні і ночі -
Білі і чорні клавіші.
Життя - музика... (Самаруха О.В.)
Релаксація «Пісенна ілюстрація»
(Учні слухають пісні сучасних виконавців, визначають, які моменти з новели вони ілюструють)
1. «Океан Ельзи» «Відпусти»(герой не може забути коханої, став відлюдником)
Женщино, демоне! Чого тобі треба від мене? Чого ти завзялася мучити мене? Чи я в своїм житті зробив тобі яке лихо? Я віддав тобі все, що було найкраще в моїй душі, без домішки хоч би атомика низького, підлого, брудного, а ти погралася моїми святощами і кинула їх у болото. Я вірив у тебе, як у себе самого, а ти кажеш, що лише роллю грала передо мною. Я вкладав усе своє життя, всю свою душу в кождий свій погляд, у кожде своє слово до тебе...
2. Тіна Кароль «Намалюю тобі...» (головна героїня віддано кохає Хому)
Я ж сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своєї душі й тіла, щоб навіки, незатертими буквами вписатися в твою тямку. Як добрий режисер, я брала до помочі все, що було під рукою: сонце й ліс, пурпури сходу, чари полудня і меланхолію вечора. Оповідання батька і шум лісу. Рев бурі і тихі шептії дружньої розмови.
3. Олександр Пономарьов «Він чекає на неї» (головний герой нестямно бажає, щоб кохана повернулася)
Де ти тепер? Чи все ще там, у тім кровавім Порт-Артурі, серед ранених та призначених на загибель, сама носячи своє велике кладовище в серці? Чи, може, давно вже твої кості розмиває бурхливе Жовте море?
Голубочко моя! Де ти, отзовися! Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом!
4. Софія Ротару «Минає день» (героїня не може забути коханого)
Прощавай! Любий мій!Та ні, не буду розжалоблювати себе.
Адже побачимося... як не тут, то там? Віриш у бачення там? Я вірю. Здається, що якби на хвилю перестала вірити, здуріла б, руку наложила б на себе. Массіно мій! Я ні про що не думаю, лише про тебе. Думка про тебе додає мені сили і певності серед отсього пекельного життя.
5. Володимир Івасюк «Червона рута»(герой зустрівся з дівчиною в лісі та відразу закохався)
Чи тямиш мене? Тямиш ту весну з її пурпуровими сходами сонця, з її теплом і ясністю, з її бурями, мов сварки закоханих, з її громами, мов крики любих дітей, що пустують у широких покоях? Се я була.
6. «Океан Ельзи» «Така як ти»(герой усвідомлює, що його кохана - це жінка, подарована долею)
Де мої сподівані радощі? Де мої естетичні принципи? Де моє тихе задоволення? Пропало, пропало все! Ось де життя! Ось де страждання! Ось де боротьба, і розчарування, і безмежні муки, і крихітки радощів, задля яких і безмежні мук не муки.
- Якою ми бачимо Марію до знайомства з Хомою? (портрет, спосіб життя, родина, вдача).
- Чому дівчина закохалася в Хому? Що їх поєднувало?
- Чому героїня вдається до втечі? Які мотиви її вчинку? Назвіть причину, що спонукала Маню втекти з дому. Яке найбільше бажання керувало усіма її вчинками?
- Едмон Арокур писав: «Поїхати - значить трохи вмерти». Поясніть думку, співставте її з подіями твору. Чим поплатилася дівчина за свій необдуманий вчинок?
Сповідь Сойки
- Як склалося життя Сойки після розлуки з коханим?
- З якими чоловіками звела її доля?
- Як виглядав Генрись, коли познайомився з Марією?
- Чи кохав Зигмунт Маню?
- Як зустрілася Сойка з Володимиром Семеновичем? (Програв у карти).
- Чим займався Свєтлов?
- Як потрапила до розбійника?
- Як жилося з капітаном Серебряковим? (Жила разом з його дружиною).
- Які почуття були до Миколи Федоровича?
- Ким для неї були ті чоловічі силуети? Чи можемо ми говорити про любов до них?
- Чи були в героїні моменти слабкості, коли вона не мала виходу із ситуації?
- Що вона хотіла зробити з собою?(Повіситися, втопитися).
- Як ви думаєте, що її стримувало?
- У чому вона бачить сенс свого буття?
- Як характеризує Марію її лист?
- Утворіть смисловий ланцюжок зі слів, які використовує автор, називаючи жінку (Жінка - комедіантка-чорт - демон, шановна пані, панна Маня).
- Про що свідчить повернення її додому?
Матеріал для вчителя
Таємниця жіночої душі
Тендітна жіноча душа... Вона може витримати нестримні пориви щастя, суму, радості, розпачу. Проте зовнішній світ жорстокий, часто завдає пекучого болю, змушує пройти всі кола пекла.
Так сталося і з Марією: поневіряння по злочинницькому світу, дві спроби самогубства, - ось наслідки її необдуманого вчинку. Хто винен у тому, що Марія втекла, втекла від коханого, від самої себе? Що керувало її вчинками?
Романтичне бажання жити, а не існувати, не просто бути, а стати - це прагнення й штовхнуло її до втечі, визначило подальшу долю. Як кожна жінка вона мріяла про щастя, достаток, мріяла побувати в різних місцях світу. Вона жила за покликом серця, прагнула відчути себе особистістю, жадала повноцінного людського буття.
Психологічний малюнок образу Марії вражає багатством її душі, гармонійним поєднанням з природою, своєрідним баченням смислу буття, поетичним мовленням, які висвітлюють її характер і вчинки глибоко і правдиво.
Пристрасна натура. Марія перебуває в полоні могутнього любовного почуття і тому повертається до рідного краю, до того, кому першою зізналась у коханні, кого свого часу зрадила. Шукаючи щастя, вона помилилася у своєму виборі і тепер спокутує свої гріхи. Її лист Хомі - Массіно - це сповідь зраненої душі, яка, не дивлячись ні на що, залишилась чистою, люблячою і такою поетичною. Ми ще раз переконуємося в тому, що кохання - велика сила. Воно здатне зцілити людину, повернути її до життя.
Психологічна хвилинка
- Американські психологи довели, що людина не зовсім підвладна сама собі. Вона може грати самообрану і власно створену роль, може грати роль, створену іншими персонажами, інколи роль визначається долею. До якого типу можна віднести Марію?
/ Міркування учнів/
Займи позицію
- Чи зміг би я пробачити Марію?
- Чи актуальний твір сьогодні?
Учень читає вірш Самарухи О.В.
Симфонія самотнього дощу
Розбіглася, і їй немає спину
Цей, найчарівніший з-поміж усіх мелодій...
Застигла німо на вустах півоній,
Завмерла гірко на очах жасмину...
Ти думаєш, що я тебе прощу?!
Ні! Певне, просто відпущу,
Розірву, мов листи, окови бруду
І почуття, немов угар розвію...
Напевне, і тебе забуть зумію...
Та тільки я повіки не забуду
Симфонію самотнього дощу...
ІV. Вивчення, аналіз, інтерпретування художнього твору
- Спробуймо розібратися, чому новела називається «Сойчине крило»? На що натякає автор, даючи таку назву своєму твору?
- Як ви ставитесь до вбивства сойки Манею? Назвіть причини, що спонукали її до цього, чи виправдовують вони такий вчинок? (Через ревнощі
ненависть до сойки набуває лютої агресії: Маня вбиває сойку. Саме це вбивство потім позначається на пригніченому стані молодої жінки, її демонічних рисах).
Хвилинка біології
Сойка (ejarrulus grandarius) , птах родини воронових. Довжина тіла близько 34 сантиметрів, вага 146 - 196 г
Сойка має здатність переймати звуки інших птахів, тобто має імітаторські здібності. Пташка належить до найбільш обдарованих пересмішників. Їй підвладні, напевне, не тільки всі звуки живої природи, а й нескінченна різноманітність механічних звуків. Іноді можна опинитися свідком спільного співу сойок. Кожна з них навперебій спочатку видає мінорну свистячу трель, після якої йдуть тихий клекіт, глухий передзвін. До квітня подібні концерти закінчуються, після чого спів сойки можна тільки іноді почути на гніздовій ділянці. У всіх випадках спів сойки - явище вкрай короткочасне і нерегулярне. Воно припиняється з появою гнізда.
Після прослуханого учні обмінюються судженнями
ІМІТАЦІЯ (від лат. imitatio) — 1. Наслідування, підроблення. 2. Виріб, який є підробкою під що-небудь. 3. Повторення музичної теми або мелодії одним з голосів безпосередньо за іншим голосом.
Висновок. Сойка імітує різні звуки, припиняє це робити, коли мостить гніздо. Марія усі три роки імітувала не тільки свої почуття, а й саме життя. У Євгена Гуцала є такий вислів: «Людина багато в чому схожа на пташку: у ранній молодості нестримно тягне її з дому, вона ладна забути все, з усім розпрощатися, щоб знайти для себе інше, нове життя, а пізніше, коли стільки побачено й пізнано, незбагненна сила тягне людину повернутися назад, до рідного гнізда, туди, де народився, звідки подався у світи...»
Безумовно, для щастя потрібно два сойчиних крила. Героїня свій вибір зробила. Час - для Массіно.
V. Рефлективно-корективний етап уроку Бесіда
- Чи вважаєте ви закономірним, що Массіно прощає всі зв’язки з мужчинами, у яких Сойка так чесно зізнається?
- Чи зустрілися б вони, якщо б Марія не надіслала листа?
- Як ви розцінюєте той факт, що вона першою пішла на примирення?
- Які якості повинні виробити в собі закохані, щоб не розлучатися?
Поради закоханим
Учні переглядають відео «Памятники закоханим»
- Чому складається враження, що Франко не завершив свою новелу? (Автор залишає можливість зрозуміти, що філософія стосунків із самим собою вимагає прийняття рішень. Образ героя-адресата є уособленням боротьби між «естетикою » і «живим чоловіком ». Для кожної людини настає момент, коли необхідно зробити вибір, який істотно вплине на її життя).
Обмін враженнями від почутого, прочитаного (за творчістю письменника)
- Чим сподобалась вам новела?
- Чи здатні ви зрозуміти людину, навіть якщо вона вам не подобається?
- Цей твір можна назвати новелою-сповіддю, новелою-освідченням. Висловіть власну оцінку твору. Чого він навчає?
- «Коли згадуєш той час, коли ти кохав, здається, що з тих пір більше вже нічого не трапилось», - так писав Ф. Моріак. Як перегукуються ці слова з роздумами Массіно?
Заключне слово вчителя
Жінка для Франка була святинею, але життя змушувало її страждати, переживати випробування,
бути квіткою в пилюці. Автор співчував своїй героїні, його любов всепрощаюча і світла. Письменник побудував сюжет з елементами інтриги, як цікаву історію, яку можна розповісти. Сюжетом править рух почуттів. Показано психологічні переживання, зосереджено увагу на нюансах. Передано моральний біль. Розглянуто філософію вини, кари, каяття. Врешті-решт головні герої перестають бути загубленими. Думки та настрої персонажів тримали нас в гіпнотичному стані, доки все не завершилось. Потрібно бути геніальною людиною, щоб з пережитого почуття створити прозу, яка потрібна не лише автору, а й усім. Сподіваюсь, що спостереження за долями героїв навчили вас цінувати життя, людські почуття.
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання: Написати твір - роздум «Уміння прощати - велика наука». Створити кольоровий портрет героїні новели.
