Політичний менеджмент - Навчальний посібник - Головатий М.Ф. 2005

ПЕРЕДМОВА

Сучасні суспільно-політичні процеси, особливо у країнах так званого трансформаційного, перехідного періоду, наочно демонструють складність відносин як між окремими суб’єктами політики, так і у сфері політики загалом. А відтак роль політичної науки та її складових — наукових дисциплін, що з нею перетинаються, є дотичними до неї — небувало підвищилася. З’явилася потреба визначити і глибше опрацювати методологічні засади таких політичних наук, як кратологія, конфліктологія, прогностика, глобалістика, політичне маніпулювання, політична міфологія тощо.

З-поміж них істотно вирізняється політичний менеджмент — наука про закономірності, технології та своєрідне мистецтво політичної діяльності. Формування цієї наукової дисципліни має кілька аспектів.

По-перше, потребують спеціального розгляду, як суттєві, політичні технології (індивідуальні й колективні — групові), що базуються на класичній політології, — вибори та референдуми. Поступове осмислення їх суті, особливостей показало, що вони є досить складними, багатовимірними сентенціями, які містять елементи педагогіки, психології, психофізіології, проте об’єднуючим завжди виступає організаційний, управлінський елемент. Інакше кажучи, політичні дії, явища, процеси є керованими, регульованими, їх можна у відповідний спосіб моделювати, обумовлюючи конкретними мотивами, цілями або прогнозом.

По-друге, якщо враховувати не лише управлінський аспект політичних технологій, усього політичного процесу, а й сутнісне значення психології у політиці, можна дійти висновку, що політична діяльність — це своєрідне мистецтво, творчість, а не суто раціоналізм чи практицизм.

Успіх у політиці залежить від багатьох обставин, передусім від самого політика — його здібностей, особистісних рис і якостей, підготовленості до політичної роботи. Чи не найважливішого значення набуває наявність у політика певних суто практичних навичок, уміння працювати у політичній сфері. Тобто крім знання сутності політики, її особливостей, специфіки взаємодії у політичному процесі багатьох його суб’єктів, потрібно знати, як і завдяки чому можна досягти успіху у політичній діяльності. Йдеться як про загальні політичні технології (вивчення громадської думки, референдуми, виборчі кампанії тощо), так і про окремі, що є сукупністю цілеспрямованих дій, зорієнтованих на досягнення відповідного політичного результату, методом “переведення” об’єктивних законів у механізм управління, тобто про переклад абстрактної мови політичної науки на конкретну мову рішень, документів, нормативів, вказівок, які регламентують діяльність людей і стимулюють їх до найефективнішого досягнення зазначеної мети. Іншими словами, йдеться саме про політичний менеджмент як певну систему знань зі здійснення політики.

Політичним технологіям практично ніде цілісно, в комплексі не вчать, якщо не брати до уваги політологічних факультетів і відділень вищих навчальних закладів та поодиноких семінарів, тренінгів, які проводять окремі громадські інституції й утворення, політичні партії, особливо напередодні великих політичних акцій, кампаній — насамперед виборчої. Поки що і в Україні немає, але сподіваємося, що незабаром з’являться інститути політики, де готуватимуть політиків-професіоналів високого ґатунку, де окрім теорії навчатимуть і практики політики — тобто як професійно в реальному житті займатися політикою.

Політичні технології мають певний характер і особливості, механізми впливу на окремих громадян, увесь загал, та важливо насамперед, хто і з якою метою їх використовує. З одного боку, йдеться про особу конкретного політика, його людські індивідуальні якості, рівень моралі, громадянської свідомості, відповідальності за свої вчинки не лише перед власною совістю, а й перед людьми, яких стосується його політична діяльність, а з іншого — про моральність його політичних дій і вчинків. Не можна спрощено сприймати і погоджуватися з твердженням, що, мовляв, політика — це брудна справа, бо за кожним політичним явищем стоїть конкретна особа або особи.

До створення цього навчального посібника автор прийшов не відразу. Спершу була спроба розробити й узагальнити (описати) конкретні, вмотивовані дії та моделі поведінки політика в різних політичних умовах, які стосуються його спілкування з людьми, розв’язання конфліктних ситуацій, вирішення певних питань, участі у політичних акціях, діях, процесах. Все це було певною мірою відтворено у праці “Професія — політик” (2000).

Згодом було підготовлено перше видання (вперше в Україні) книги з політичної психології: “Політична психологія” (2001), в якій зроблено спробу розкрити сутність феномену “політична психологія”, структуру, зміст, особливості та основні форми його виявлення.

У пропонованому посібнику узагальнено наробки автора, викладені у працях “Мистецтво політичної діяльності” (2002) та “Соціологія політики” (2003). У зазначених працях розглянуто основні моделі та механізми поведінки політика в різних політичних ситуаціях, проаналізовано зміст та характер найпоширеніших політичних технологій, висвітлено не лише актуальні проблеми взаємозв’язку політики з іншими сферами життя людини, суспільства, а й політико-психологічні, організаційні засади функціонування основних суб’єктів і учасників політичних процесів. Ці дві роботи у поєднанні, взаємозв’язку сприяли підготовці навчального посібника з політичного менеджменту, який ми і пропонуємо всім, хто має дотичність до політики чи бодай цікавиться нею як надзвичайно складним, багатоаспектним суспільним явищем.

Сподіваємося на оцінки, пропозиції та зауваження читачів навчального посібника.