Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Соціальні спільноти

СОЦІАЛЬНІ СПІЛЬНОТИ — частини соціуму, що об'єднують людей за певним економічним станом, умовами побуту, рівнем культури, соціальними інтересами. Представники різних політичних сил та ідеологій до визначення вищезазначеного поняття підходять по- різному. Одні (марксисти) виходять із класової належності людей, детермінованої виключно економічними ознаками. Інші (американські соціологи Л. Уорнен, Т. Парсонс, Д. Росідес) вживають термін «клас», однак дають широке тлумачення цього поняття, вкладаючи в його зміст, крім економічного, такі критерії, як професія, тип житла, район проживання, особисті якості і т. ін. Ще одні взагалі уникають поняття «клас», використовуючи інші терміни, вкладаючи в них своє розуміння сутності складових частин суспільства, такі як «страти» (в основі поділу — рівень прибутку, рід занять, кваліфікація і т. ін.), «престиж» (теорія М. Вебера, що розглядає соціальні верстви суспільства з погляду їхнього авторитету). Так чи інакше соціальні спільноти мають широкий діапазон ознак, що й зумовлює їх багатоманітність.

Донедавна соціальна структура в Україні, як і в усьому колишньому СРСР, зображувалася спрощено: робітничий клас, колгоспне селянство, інтелігенція. Відмова від догматичного, класового підходу, відкритість інформації, нові процеси у сфері економіки дали змогу розширити цей перелік: підприємці, кооператори, орендарі, фермери, маргінали і т. ін. До того ж, у кожній соціальній спільноті виділяються певні якісно своєрідні частини, зумовлені рівнем кваліфікації та освіти, віком і статтю, ідейними поглядами та партійною належністю і т. ін. З'явилось і узагальнююче поняття: «середня верства» («середній клас»), до якого відносять робітників високої кваліфікації, міських та сільських власників-підприємців, науково-технічних працівників. Соціальна спільнота має свої інтереси, які так чи інакше виявляються у політичній сфері; кожна по-своєму ставиться до тих чи інших форм політичної діяльності. Так, в Україні робітники схильні до використання страйку, тоді як селяни — проти, в інтелігенції більші, ніж у інших спільнот, можливості для використання преси і створення політичних партій і т. ін. Наявність у різних соціальних спільнотах різних інтересів не означає, однак, що між ними виникають неминучі конфлікти, існує протистояння. Навпаки, суспільство зацікавлене в тому, щоб відбувалась гармонізація інтересів на основі переважання тих чинників, що об'єднують соціальні спільноти (зацікавленість у прогресі суспільста, поглибленні демократії, розв'язанні економічних проблем і т. ін.), над тими, що роз'єднують (відмінності у рівнях освіти та культури, різне ставлення до форм власності, різні можливості для участі в політичному житті і т. ін.).

Головними умовами, що забезпечують гармонізацію відносин між соціальними спільнотами, є: прогрес економіки, без якого неможливий соціальний мир; наявність законів, що регулюють суспільні відносини; висока політична свідомість і політична культура громадян — членів різних соціальних спільнот.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.