Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Сектантство політичне

Сектантство політичне (від лат. secta — учення, напрямок, школа) — сукупність опозиційних політичних поглядів і дій певних груп однодумців, котрі замикаються у своїх вузькоегоїстичних інтересах, втрачають зв'язки із союзниками й соціальною базою, відокремлюються від загальнообраного курсу того чи іншого політичного руху, партії, громадської організації й перетворюються у замкнені самоізольовані структури. Ідейною основою сектантства політичного є догматизм, тобто сліпе дотримання заздалегідь сформульованих положень, невміння й небажання творчо ставитись до політичної теорії, враховувати потреби політичної практики. Хибність сектантства політичного полягає в нерозумінні мінливих умов історичного розвитку, у невмінні пристосовувати до них практичну діяльність, у зневажливому ставленні до народних мас.

Політичне використання терміна «сектантство» є переносним. До Великої французької революції (1789 - 1794) процес утворення сект як вчень або ідеологічних напрямів був тільки релігійним. У наш час цей процес є відображенням багатьох соціальних, економічних і політичних змін у житті суспільства. Звинувачення у сектантстві політичному завжди було і залишається поширеним засобом політичної боротьби.

Опоненти, як правило, звинувачують один одного у вузькості політичної програми, відсутності соціальної бази, бажанні розколу. Так, за радянських часів у СРСР усі опозиційні політичні течії визнавалися сектантськими, антинародними. Історія знає чимало прикладів, коли політичні рухи і партії, кваліфіковані своїми опонентами як «сектантські», забезпечували собі значну соціальну базу і одержували перемогу над своїми політичними супротивниками на певному етапі боротьби (якобінці у Франції, більшовики у Росії тощо).

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.