Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Свобода вибору

Свобода вибору — фундаментальне право всіх людей жити відповідно до своїх переконань та інтересів, самопізнання шляхів вибору індивідом себе як суб'єкта політичної і моральної дії; вільний вибір кожною суверенною країною свого політичного буття.

Свобода вибору означає: вибір суспільного ладу і форми правління; забезпечення захисту прав людини, задоволення основних потреб її життєдіяльності; формування державної влади шляхом народного волевиявлення; створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі. Згідно із законами міжнародного права ніхто не має права вирішувати за інших їхню долю і нав'язувати масам ту чи ту модель політичної влади, а моделі «оптимальних суспільних станів» не можуть розроблятися згори, з будь-яких центрів. За цих умов свобода вибору виступає як категорія «відносного», опосередкованого суб'єктивною позицією, вільно обраного, що пов'язується з висуванням альтернативних моделей автентичного буття, самокорекцією власного розвитку.

Свобода вибору є імперативом єдиного і різноманітного світу, існує де-факто і виходить на рівень глибинних соціально-історичних детермінант. Неоглобалістські претензії на знання «рецептів», як повинні жити всі народи, спроби диктувати «правильне» суспільно- політичне впорядкування життя — непродуктивні і не сприяють усвідомленню нового політичного етносу, нового типу духовності і культури. До того ж навіть демократичні цінності в «експортному варіанті», як правило, дуже швидко знецінюються. Здійснення свободи вибору — процес непростий саме тому, що багато народів у всіх частинах світу тривалий час не мали цієї свободи.

Оскільки свобода вибору передбачає різні варіанти вибору, не виключено, що вона може утверджуватися в різноманітних формах, в т. ч. в таких, які не відповідають гуманістичним стандартам (наприклад, диктаторський, фашистський режими). У багатонаціональних державах, які становлять неповторні поєднання національних культур, традицій, психологій, багатоваріантність є необхідною умовою успішного розвитку. Кожен народ повинен знайти найефективніший шлях мінімалізації втрат у справі створення суспільно-політичного середовища, яке відповідало б міжнародним гуманістичним стандартам.

У період переходу людства до третього тисячоліття концептуальні аспекти бачення світової цивілізації грунтуються на нових міжнародних відносинах. Свобода вибору поряд з пріоритетним характером загальнолюдських цінностей, деідеологізацією міжнародних відносин, необхідністю співтворчості і співрозвитку народів належить до основних із них. Наростає тенденція багатоваріантності суспільного розвитку, до того ж така, що існує в різних площинах. Історію не можна повернути назад, звідси — відповідальність політиків за свій вибір, за свою політичну діяльність, за долю народу.

Прогресивно мисляча частина людства свій вибір зробила, утверджуючи філософію виживання людства та демократію як найфундаментальніший чинник життя багатомільйонних мас людей з властивими їй прагненнями задовільнення життєвих потреб, роботи, освіти, гуманних стосунків між людьми, впевненості в майбутньому.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.