Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Світових систем теорія

Світових систем теорія — концепція, що пояснює генезис, структуру та особливості функціонування сучасного світу і розглядає його як систему економічних і політичних стратифікацій, у межах яких здійснюється міждержавне суперництво і співробітництво. Безпосереднім теоретичним джерелом даної концепції були погляди засновників «наукового соціалізму» щодо природи колоніалізму та колоніальної політики. Свій подальший розвиток це питання набуло у Т. Парсонса, Г. Моргентау, Р. Арона, Дж. Розенау, Й. Галтунга та інших соціологів і політологів різних наукових шкіл. Сучасна інтерпретація ролі та місця держав у світовій системі найповніше і концептуально викладена у працях американського історика і соціолога І. Уоллерстайна, який досліджував процеси становлення капіталістичної системи. У створеній ним теорії був використаний метод історично конкретизованого системного аналізу. Згідно з розробленою І. Уоллерстайном концепцією світова система складається з націй-держав трьох типів: центральних, периферійних і напівпериферійних.

До центральних належать країни, які контролюють основні засоби виробництва, мають високорозвинуту науково-технічну базу, потужну економіку та могутній військовий потенціал, а також є відносно автономними і стабільними суспільствами (США, Японія, Німеччина). До периферійних належать Нікарагуа, Уганда, Бангладеш тощо, котрі не мають значного промислового та військового потенціалу і в політичному аспекті є нестабільними. Напівпериферійні країни за своїми показниками посідають проміжне становище між державами перших двох типів (Бразилія, Єгипет, Південна Корея). Вони мають досить диверсифіковану економіку, військову промисловість і кваліфікований персонал. Прикметна риса — їх залежність від розвинених країн, яка продовжує зберігатись у торгівлі та інвестиціях.

За І. Уоллерстайном, світова система становить комплекс взаємопов'язаних держав, що будують свої відносини відповідно до принципів розподілу функціональних ролей. У такій замкнутій системі кожна держава створює свій добробут за рахунок іншої і її перехід до вищого рівня залежить, передусім, від досягнення економічної незалежності. Ключовим у концепції І. Уоллерстайна є положення про існування більш широких світових систем двох типів: централізовано-редистрибутивної системи світових імперій, що грунтується на суто політичних зв'язках (підпорядкуванні), і відносно децентралізованої системи держав ринкового типу, складовою якої є залежна периферія.

Таким чином, після розпаду останньої квазіімперії, тобто СРСР і «соціалістичної співдружності», нинішня світова система складається фактично з держав ринкового та перехідного типів.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К.: «Українська енциклопедія», 1998.