Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Реакція політична

РЕАКЦІЯ ПОЛІТИЧНА — активний опір прогресу у суспільно-політичному житті з метою збереження та зміцнення старих порядків, які вже віджили. У широкому сенсі політична реакція позначає громадський рух у напрямку, різко протилежному тому, що передував, або сучасному.

Здебільшого терміном реакція позначаються не ліберальні чи радикальні течії, а тільки течії вкрай консервативні(або клерикальні), які прагнуть відновити давно віджилі установи (рабство, кріпосне право, інквізицію, панування церкви над державою, негласний суд, суд без участі народного елемента, урядову опіку над літературою у формі цензури і т. д.). Зокрема правління Карла Х у Франції було епохою крайньої реакції, хоч і попереднє правління Людовика XVIІІ не було ані демократичним, ані ліберальним.

Реакційним буває напрямок уряду, буває і суспільний настрій. Історичними прикладами реакційних епох можуть служити епохи, що пішли за реставрацією Стюартів в Англії і Бурбонів у Франції, у Німеччині епохою страшної реакції було десятиліття, що послідувало за революцією 1848 - 1849 рр. Реакційна діяльність уряду часто є відображенням реакційних настроїв у суспільстві, в таких випадках цей настрій виражається панівною течією у літературі (особливо відома реакційна література Франції — зокрема Шатобріан та інші). Іноді уряд під впливом окремих груп суспільства бере на себе почин реакції, перебуваючи у такому випадку у рішучому протиріччі з панівним настроєм (наприклад, реакція доби правління Карла X, особливо Поліньяка). Психологічна теорія партій (Фридрих Ромер, Йоганн-Каспар Блюнчлі, особливо Борис Чичерін) бачить у реакції психологічний наслідок захоплення лібералізмом, радикалізмом чи соціалізмом і допускає, що одні й ті самі суспільні групи, які мають одні і ті самі інтереси, можуть бути то ліберальними, то реакційними.

У дійсності реакційні елементи живуть завжди і у всякому суспільстві; їх інтереси пов'язані з відновленням віджилих установ або з придушенням прогресивних течій; вони утворюють у суспільствах, які живуть політичним життям, реакційну партію, а у суспільствах, які таким життям не живуть, — групу реакціонерів.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К.: «Українська енциклопедія», 1998.