Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Белл Деніел (10 травня 1919 - 25 січня 2011 рр.)

Американський соціолог і публіцист, засновник теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства. Себе він одного разу описував як «соціаліста в економіці, ліберала у політиці і консерватора у культурі». Деніель Белл був сином польсько-єврейських іммігрантів Бенджаміна Болоцкого і його дружини Енн Каплан. Першою мовою Белла був ідиш. Після здобуття середньої освіти, студіював соціальні науки, здобув звання бакалавра, потім приблизно 20 років займався журналістикою, симпатизуючи лівим ідеям (поступово прийшов до позиції «соціаліста в економіці, ліберала у політиці, консерватора у культурі». Повернувся до наукової діяльності, здобувши ступінь доктора філософії у Колумбійському університеті (1960). У 1959 - 1969 рр. викладав соціологію у Колумбійському університеті, після чого викладав соціологію в Гарвардському університеті до виходу на пенсію у 1990 р. У 1999 р. отримав Премію Алексіса де Токвіля за гуманізм. Помер 25 січня 2011 р. у Кембриджі, штат Массачусетс.

Д. Бел відомий завдяки розробці концепцій «постіндустріального суспільства» та «кінця ідеологій». Аналізуючи трансформації у сферах зайнятості та виробництві, він зафіксував у розвинених державах (насамперед, США) зростання частки сфери послуг з точки зору кількісного задіяння трудових ресурсів та сегменту виробленого ВВП у загальній структурі економіки. Серед наслідків: технологізація знання та перетворення його на безпосередню виробничу силу, зростання значення професійної диференціації, перехід до «економіки обслуговування». Структурні зміни в суспільстві, на його думку, також і трансформують звичні механізми владного регулювання соціальних відносин. У зв'язку із чим він прогнозував зменшення ваги класових ідеологій за нового суспільного устрою та, відповідно, зменшення впливу політичних ідеологій на формування партійної та загалом владної структури в сучасних суспільствах.

Водночас, Д. Бел стверджує, що процеси соціальних змін не відбуваються злагоджено й рівномірно, насамперед, тому, що «техно-економічна структура», політика та культура мають відмінні автономні логіки розвитку. Це зумовлює те, що за умов капіталізму, в межах соціальної системи здатні існувати культурні рухи та ідеології, що постійно йому опонують. Наявність такого суперечливого, але не надто руйнівного співіснування, він називає «культурними суперечностями капіталізму».

ДЖЕРЕЛА:

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. — Москва: Академия, 1999.; Белл Д. Социальные рамки информационного общества // Новая технократическая волна на Западе. — Москва: Прогресс, 1986. — с. 330 - 342.; Белл Д., Иноземцев В. эпоха разобщенности. — М.: Центр исследований постиндустриального общества, 2007