Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Протест політичний

ПРОТЕСТ ПОЛІТИЧНИЙ — одна з форм вияву незгоди окремої особи чи певної соціальної спільноти з панівним політичним курсом або рішенням вищих органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), а також стосовно тих чи інших соціальних явищ, політичних дій. Як правило, протест політичний здійснюється у формі звернення до органів влади та її представників або апелювання до громадської думки з метою подолання негативних, на погляд протестуючих, суспільних явищ.

Протест політичний може здійснюватися у законодавчо визнаних (легітимних) формах, тобто таких, що є невід'ємною частиною прав і свобод людини, і екстремістських (нелегітимних) формах.

У першому випадку протест політичний реалізується через використання свободи слова, друку, зборів, мітингів, страйків, мирних вуличних процесій і демонстрацій.

У другому — протест політичний виливається в акції, що виходять за межі, передбачені конституцією, наприклад, у різні форми громадянської непокори. Якщо екстремістські прояви протесту набувають масового характеру і загрожують безпеці громадян, функціонуванню органів державної влади, територіальній цілісності держави або ставлять під загрозу конституційний лад, це може призвести до введення надзвичайного стану. В інших випадках екстремістські форми протесту припиняються правоохоронними і адміністративними органами відповідно до вимог законодавства.

Розв'язання проблеми протесту політичного є одним з індикаторів змісту і форми правління, а також розвитку політичної культури громадян. Відповідно ставлення до протесту політичного може коливатися від повної його заборони в автократичних державах до фактичної легітимації проявів анархістського типу при зміні форм державного устрою. Єдиним критерієм легітимації будь-яких проявів протесту в правовій державі, незалежно від його змісту, є його відповідність конституції і чинному законодавству.