Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Прапор України (Державний)

ПРАПОР УКРАЇНИ —стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства ХІV ст. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У ХVІІІ ст. козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. У 1848 р. українці Королівства Галичини та Володимирії використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор.

У 1917 - 1921 рр., під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. У 1991 р., після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України.

18 вересня 1991 р. Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора країни. 23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

Жовто-синій прапор на плакаті УНР (1917 р.)

Сучасний державний прапор України повинен мати співвідношення висоти до ширини 2:3 і дві смуги однакової ширини. Прапори флоту мають подібне співвідношення розміру (2:3). При вертикальному розміщенні прапора першою іде синя смуга, а потім жовта.

За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто- блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 р. в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений і використовували обидва варіанти — і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак у кінці 1917 - початку 1918 рр. було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.

За часів гетьманату Павла Скоропадського у 1918 р. порядок кольорів не зазнав змін. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів».

Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена у листопаді 1918 р., але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».

Після повалення Гетьманату у грудні 1918 р. уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920 р. верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою.

Після поразки українських держав виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 р., яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.

Карпатська Україна у березні 1939 р. прийняла такий же порядок смуг — синя над жовтою. Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові 1941 р. з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН (м), у тому числі й дивізія «Галичина». а також Українське Визвольне Військо (УВВ). Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято у незалежній Україні 28 січня 1992 р.

В Україні періодично порушують питання порядку кольорів на прапорі, закликаючи «перевернути» його. Зокрема, ця тема набула відносно більшого поширення під час Євромайдану, коли деякі громадські організації та звичайні громадяни використовували саме жовто-сині прапори. Основними аргументами прихильників цієї ідеї є посилання на перший прапор УНР (як було сказано вище, протягом 1917 р. порядок кольорів на прапорі не був усталений), на вигадані «геральдичні правила», а також езотеричні ідеї, які до становлення прапора не мають жодного відношення. У відповідь на це у серпні 2014 р. історики-дослідники цієї теми та низка інших науковців опублікували відкритого листа із осудом подібних дій, вказавши їх безпідставність і назвавши «провокаціями».

Тлумачення символіки

Прапор ГВК

Кольори прапору походять від герба Галицько-Волинської держави

Існує популярне тлумачення, за яким синій колір символізує небо, а жовтий —пшеничне колосся. Саме таке пояснення і сприяло поширенню прапора у Наддніпрянщині на початку ХХ ст.

Київська Русь:

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми.

Польсько-литовська доба

На зламі XIII - XIV ст. з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найбільш вживаними кольорами були червоний, далі білий, блакитний, зрідка жовтий. Були і кольорові сполучення. Найуживанішими прапорними зображеннями були хрести, небесні світила та княжо-родові тризуби-двозуби. Древка були завершені наконечниками. Прапор Руської землі (Київської держави) був переважно червоний із золотим тризубом-двозубом, того чи іншого великого князівства, а пізніше корогва Галицько-Волинського князівства — блакитна з золотим левом. Прапор Великого князівства Литовського у XV ст. був червоний з золотим тризубоподібним родовим знаком Гедиміновичів, а з XV століття — червоний з зображенням білого лицаря на такому ж коні з золотою упряжкою, з мечем у правій руці і з блакитним щитом з подвійним золотим хрестом на лівому плечі.

У 1410 р. руські війська брали участь у битві під Грюнвальдом на боці Королівства Польського і Великого князівства Литовського (ВКЛ) проти свого давнішнього союзника часів Галицько-Волинського князівства — Тевтонського Ордену. Польський хроніст Ян Длугош залишив опис хоругов військ із руських земель, які з'явилися на рать із хрестоносцями.

Перемиська земля

Руські землі ВКЛ

Руські землі ВКЛ

Холмська земля

Львівська земля

Подільська земля

Галицька земля

КОЗАЦЬКА ДОБА

Традиційний мотив полкових прапорів Гетьманщини

Прапор сенчанської сотні лубенського полку

За козацько-гетьманської доби з'являється новий характерний прапорний колір, так званий малиновий (червоний). Найчастіше вживані полотнища були прямокутними, або так звані скошені згори вниз або навпаки. Найвищими державними прапорними емблемами були дві гетьманські корогви: перша — червона з зображенням білого Архістратига Михаїла і друга — з зображенням герба того чи іншого гетьмана. Завідував прапором генеральний хорунжий.

Особистий прапор Богдана Хмельницького був із традиційними козацькими символами — зірками та срібним хрестом над місяцем — аналогам якоря, ранньохристиянського знаку надії. На прапорі присутня абревіатура Б.ХГ. В. З. Е. К.МЛС. — Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького, його королівської милості.

Загальний військовий прапор Війська Запорозького часів Хмельниччини, що був дарований козакам королем Яном Казиміром, був червоного кольору з Архістратигом Михаїлом, що попирає списом змія з одного боку, і коронованим білим орлом з двома православними хрестами з другого.

Гетьманщина користувалась у XVII ст. різнокольоровими прапорами, однак переважав червоний колір. У XVIII ст. стали переважати блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів та частково інші ознаки, як небесні світила, зброя, постаті святих Михаїла, Юрія та інші. Лицева сторона полкових і сотенних корогв і знамен була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна — полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням. Великий прапор Запорізької Січі був червоним. На лицевій стороні — білий Архістратиг Михаїл, а на зворотній — білий грецький хрест, оточений золотими сонцем, півмісяцем, зірками. Прапори куренів і паланок були переважно малинові з зображенням Архістратига Михаїла або білого хреста і жовто-блакитні. Запоріжжя дало також початок українському морському прапорництву. Корогва для морських походів була біла з зображенням святого Миколи. Із занепадом Гетьманщини та приєднанням Центральної і Західної України до Росії та Австрії український прапор зник.

Корогва Хмельницького з архангелом Михаїлом

Прапор Хмельницького з символом надії

Козацькі прапори 1651 р

Жалувала чорноморцям двустроннє військове знамено з російським орлом і андріївською зіркою та 7 курінних значків. Пізніше, 24 лютого і 30 березня 1803 р., військо отримало від Олександра І2 нових блакитно-помаранчевих знамена.

ІМПЕРСЬКА ДОБА

Під час революційної «Весни народів» 1848 р. Головна Руська рада у Львові відновлює використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ - XIV століття з зображенням золотого лева, що спинається на скелю у синьому полі, а як національні прапори широко вживаються стяги з поєднанням синього і жовтого кольорів. На початку ХХ ст., під впливом поширеної у Німеччині практики для створення місцевих прапорів (згідно яких кольором верхньої смуги на прапорі є колір основної гербової фігури), певного поширення набув жовто-синій прапор (тобто, верхня смуга жовта). Тому до початку 1918 р. вживалися обидва варіанти прапорів.

Прапор Королівства Галичини і Лодомерії (1772 - 1800)

Прапор королівства Галичини і Лодомерії (1800 - 1849), герцогства Буковини (1849 - 1918)

Прапори Чорноморського козацького війська

Національний прапор українців (1848)

Варіант національного прапора з 1848 р.

Варіант національного прапора з 1848 р.

Доба визвольних змагань

З березня 1917 р. було проголошено про організацію Української Центральної Ради, що мала перетворитися на орган тимчасового державного правління незалежної України.

27 (14 старого стилю) січня 1918 р. Мала Рада затвердила проект українського морського прапора, вироблений Українською Морською Радою (складався з двох смуг, вгорі блакитна, внизу жовта; на верхній — золотий знак князя Володимира — Тризуб із хрестом угорі).

За гетьмана Скоропадського порядок кольорів на прапорі не змінюється — блакитна смуга вгорі, жовта — внизу.

13 листопада 1918 р. був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки.

У 1919 р. прийнято синьо-жовті прапори для підрозділів Дієвої Армії УНР та Української Галицької армії.

15 березня 1939 р. державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг. Однак у 1930 рр. у Галичині, а після Другої світової війни вже в еміграції виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 р., яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо(блакитно)-жовтий.

23 лютого 1919 р. кубанською Радою разом з останньою державною символікою був затверджений синьо-малиново-зелений державний прапор. Ширина двох його крайніх смуг дорівнювала ширині середньої смуги (кожна крайня — 1/4 ширину прапора, середня — 1/2). Є версія, що допускалося використання прапора, в якому ширина кожної смуги дорівнювала 1/3 ширини середньої (кожна крайня — 1/5 ширини прапора, середня — 3/5), або ж прапора, де всі три смуги були рівновеликими, проте офіційних даних про подібні модифікації прапора немає.

Значення кольорів прапора і їхнього розташування не були закріплені документально. Проте існують різні неофіційні версії значень символіки кубанського прапора. За однією з них малиновий колір символізував козаків-чорноморців, нащадків запорожців, синій — козаків-лінійців, спадкоємців донців, зелений — адигів (або всіх горців- мусульман). За іншою версією малиновий колір символізував всіх казаків Кубані, нащадків як запорожців, так і донців, синій — іногороднє (некозаче) населення («гамселів»), зелений — адигів (або всіх горців- мусульман).

Розташування кольорів, за неофіційними даними, теж несло в собі символізм. За однією з версій, малинова смуга у центрі символізувала «центральне», державоутворююче населення Кубані — казаків-черноморців (або всіх козаків Кубані), зелена знизу символізувала автохтонне населення Кубані — адигів, синя зверху символізувала «пізніше» (полярне «початковому») останнє населення Кубані. Всі кольори разом символізували єдиний «народ Кубані», створюючим кубанську державу.

Кольори і дизайн прапора Кубанської народної республіки використані у прапорі сучасного Краснодарського краю.

Військово-морський прапор УНР (січень 1918)

Варіант прапора з періоду УНР (1917)

Прапор Кримської Народної Республіки(1917 - 1918)

Прапор Далекосхідньої Української Республіки(1917 - 1922)

Українська Держава(1918)

Військово-морський прапор Української Держави (липень 1918)

Прапор Махновського руху (1918 - 1921)

Прапор кримських татар

Прапор ЗУНР(1918 - 1919)

Прапор Донської республіки (1918 - 1920)

Прапор Кубанської народної республіки(1918 - 1920)

Прапор Команчанської Республіки (1918 — 1919)

Прапор Гуцульської Республіки (1918-1919)

Прапор Холодноярської Республіки (1919 - 1922)

Радянська доба

Першим прапором УРСР, за керування Леніна, став червоний стяг з жовто-блакитним прапором у верхньому лівому куті. Та у 1919 р., з ідеологічних міркувань, прапор УСРР став мати тільки червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.

Перший офіційно затверджений прапор УСРР (прийнятий на III Всеукраїнському з'їзді рад у березні 1919 р., коли було ухвалено першу конституцію УСРР) був червоний з золотими ініціалами «УРСР» у горішньому червоному накутнику з золотим обрамуванням. Потім обрамування зникло, а абревіатура періодично змінювалася на УССР (1923), УСРР (1927). У 1937 р. для республіки створено новий прапор, червоний з золотими схрещеннями серпом і молотом, супроводженими ініціалами «УРСР».

21 листопада 1949 р. Президія Верховної Ради УРСР ухвалила стяг із горизонтально розташованими смугами: верхньою — червоного кольору (2/3 ширини прапора), і нижньою — лазурного кольору з зображенням у верхній частині золотих серпа і молота і над ними — червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Торговим, морським і військовим прапором УСРР (ст. 35 Конституції 1919 р.) стало червоне полотнище з написом у кантоні золотими літерами: «Українська Соціалістична Радянська Республіка» або абревіатурою «УСРР».

Відомі кілька варіантів назви українською (або російською) мовами, що відмінні правописом.

Українська Народна Республіка Рад (1917 - 1918)

Прапор Донецько-Криворізької радянської республіки (1918)

Прапор кримської автономної радянської соціалістичної республіки (1921 - 1945)

Прапор УСРР (1923 - 1927)

У.С.Р.Р. Прапор УСРР (1927 - 1937)

Прапор УРСР (1937 - 1949)

Прапор (1949-1991)

Прапор Карпатської України (1938 - 1939 рр.)

Українське державне правління (1941)

Прапор ОУН-М

ОУН-Б

ПРАПОР У ДІАСПОРІ

Д. Мигаль з українським прапором на полі під час гри збірних НДР і СРСР. Монреаль, 1976

Національна символіка у діаспорі з'явилась з початком масової еміграції українців наприкінці ХІХ ст. до США, Канади та інших країн. Емігранти у виданнях та на урочистостях постійно використовували тризуб та синьо-жовтий прапор.

22 липня 1976 р. у Монреалі на XXI Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Соціалістичної Республіки Румунія студент із Торонто Любомир Шух вимахував українським прапором, за що був видалений з арени. Речник Організаційного комітету Олімпійських ігор пояснив, що дії студента мали ознаки політичного протесту, а «потенційно небезпечний» прапор «міг призвести до заворушень».

27 липня 1976 р. так само у Монреалі під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР, у складі якої переважали гравці з київського «Динамо», 150 українців вивісили плакат із надписом: «Свобода Україні!»

За матчем спостерігало від 50 до 57 тис. вболівальників і десятки тисяч телеглядачів. У другому таймі двадцятирічний Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці та із синьо-жовтим прапором, вигукуючи слова «Свобода Україні!» і танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону.

Час від часу у містах Канади та США на флагштоках українці офіційно здіймають прапор України, як наприклад, 21 серпня 2015 р. на центральній площі Чикаго до Дня Незалежності України, у Воррені у березні 2015 р., під час російсько-української війни.

Прапор, встановлений Г. Москаленком і В. Куксою у ніч проти 1 травня 1966 р. над будівлею КІНГ. Напис на полотнищі: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ».

Прапор Військово-морських сил України

Прапор України з Державним гербом

Вертикальне розташування прапора у вигляді стягу (банера). Їх використання для закладів нічим не регламентовано. Український прапор, внесений у сесійний зал Верховної Ради 24.08.1991. Музей ВРУ

Найбільш поширена асоціація прапора: стигле золоте колосся під блакитним небом

1 травня 1966 р. уродженець Одеси майстер-сантехнік Георгій Москаленко та уродженець Київщини слюсар-зварювальник Віктор Кукса, замість скинутого і порваного червоного прапора, підняли синьо-жовтий над будівлею Київського інституту народного господарства.

Питання національної символіки (зокрема прапора) неодноразово порушувалося демократичними силами наприкінці 1980-х. 12 грудня 1989 р. воно піднімалося на II З'їзді народних депутатів СРСР.

26 квітня 1989 Юрко Волощак, активіст Товариства Лева вперше в Україні підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на пл. Ринок у Львові; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був з нашитим золотим тризубом. Відразу після цього підняв прапор і хтось з членів Українського Християнсько-Демократичного Фронту, керованого Петром Січком. Це був перший за радянських часів прецедент публічного підняття українського національного прапора в УРСР.

14 березня 1990 р. у Стрию, першому з українських міст, підняли національний прапор над будівлею міської ради. Це був перший прецедент публічного підняття українського національного прапора над офіційною радянською установою.

23 березня 1990 р. перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапора на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР.

3 квітня Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був встановлений на вежі львівської ратуші.

8 квітня 1990 р. депутати Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання прийняли рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською і обласною радою.

15 квітня 1990 р. прапор замайорів в Івано-Франківську над ратушею — однією з найвищих споруд Івано-Франківська.

28 квітня 1990 р. аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів. 13 червня 1990 р. — Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор. 24 липня 1990 р. на Хрещатику біля будинку Київради було піднято синьо-жовтий прапор. 16 липня 1991 р. на Святих Горах на Донбасі над Сіверським Дінцем активістами Донецької Крайової організації НРУ М. А. Тищенком та В. С. Білецьким було піднято синьо- жовтий прапор.

За офіційною версією, 23 серпня 1991 р. — після провалу путчу у Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком священиком УАПЦ Петром Бойком. Якраз до цієї події і прив'язаний Указ Президента України, Л.Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004. Цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом у музеї ВРУ. Наступного дня Україна проголосила незалежність.

Проте учасники тих подій називають іншу дату внесення прапора до зали засідань. Це підтверджує стенограма засідання позачергової сесії Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р.: Лубківський Р. М.: «Шановні народні депутати, український народ! Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємося у лоно цивілізованих держав, опираючись на багатовікову традицію нашої державності - демократичної, миролюбивої і відкритої для всього світу. Виходячи з цієї традиції і з традиції пошани до національних святинь, а також традицій боротьби за незалежну Українську соборну демократичну державу, пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України...

Чорновіл В. М.: «Шановні колеги! Я хочу запропонувати невеличке доповнення. Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля Верховної Ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, коли приймемо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради». Однак до зали внесли інший прапор, про що згадував народний депутат Микола Поровський: «23 серпня, вранці, у будинку Спілки письменників зібралась Велика Рада Руху за участю всіх депутатів Народної Ради...

Напередодні я розіслав у всі краєві організації Руху телефонограму із наказом негайно організувати масовий приїзд до Києва під стіни Верховної Ради членів Руху та наших прихильників. Переважна більшість організацій наказ виконала. Поїздами і автобусами до Києва виїхали десятки тисяч маніфестантів.

Тож рано-вранці 24 серпня, я заїхав до Секретаріату, щоб пересвідчитись, чи підготовили прапори, транспаранти та гасла для маніфестантів і все інше необхідне згідно з розробленим планом цієї маніфестації. Віктор Бурлаков, який вже чотири дні днював і ночував у Секретаріаті, організовуючи акції спротиву ГКЧП, у залі засідань розгладжував праскою складки тканини величезного синьо-жовтого прапора. Це знамено пошили напередодні членкині жіночої громади Руху...

Від Софіївського майдану надійшла маніфестація, котра принесла під стіни Верховної Ради величезне полотнище синьо- жовтого прапора. На майдані його освятив єпископ УАПЦ Володимир (Романюк). Процесія передала прапор нам, народним депутатам.

Всі ми клякнули на коліна і поцілували край знамена. Я тримав правий край прапора, а протилежний його кінець ніс Вячеслав Чорновіл. Ми рушили із знаменом до Верховної Ради».

Отже, 24 серпня група депутатів занесла до сесійної зали прапор, розміром 8 х 4 метри, і накрила ним трибуну. Цей момент за ініціативою Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», розміром 2 х 5 метрів, яку 22 серпня 2001 року урочисто відкрили на другому поверсі будівлі Верховної Ради України.

Після проголошення незалежності України, 4 вересня 1991 р. — після триразового голосування і погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту.

18 вересня 1991 р. Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.

28 січня 1992 р. Верховна Рада України прийняла постанову «Про затвердження державним прапором України Національного прапора» (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). У ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

На морському торгівельному судні український прапор був вперше піднятий у 1992 р. в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана т/х «Кременчук» (ЧМП) В'ячеслава Кисловського. Боцман з двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном.

Рішення про піднімання на судах українського прапора було прийняте пізніше. 11 вересня 1992 р. відбулося його перше офіційне урочисте піднімання на пасажирському теплоході «Іван Франко» в Одеському порту.

Державний Прапор України визначається чинною Конституцією України (прийнята 28 червня 1996 р.) як «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів» (Стаття 20, Розділ І).

Українська революція 2013 - 2014 рр. перетворила український прапор та синьо-жовту атрибутику на символ боротьби України з «Русским Миром», Кремлем, російським імперіалізмом та іншими противниками української державності та незалежності.

ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА

23 серпня 2004 р. Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації повинні забезпечити здійснення комплексу заходів щодо святкування Дня Державного Прапора України.

Найбільшим прапором України 30 на 45 метрів (1350 м²), занесений у Книгу рекордів України, є «Донецький прапор», пошитий вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою з ініціативи Союзу творчої молоді Донбасу. Вперше його розгорнули у Донецьку, 23 серпня 2007 р. Прапор побував у всіх обласних центрах, на Говерлі, під Крутами, у Хусті, під Берестечком та інших історичних місцях України. 20 серпня 2011 р. під час розгортання гігантських державних прапорів на площі Свободи у Харкові стався конфлікт між прихильниками Партії регіонів і націонал-патріотичних сил. Проводячи репетицію до Дня Державного Прапора України, активісти УНП, ВО «Батьківщина» й інших націонал-патріотичних сил розгортали донецький прапор. Під час розгортання прапора на перешкоді став намет, який саме ставили активісти Партії регіонів, що також збиралися провести репетицію з розгортання свого прапора. Посунути свій намет регіонали відмовились. Згодом вчинилася бійка й, урешті-решт, намет таки вдалося посунути. Після чого активісти Партії регіонів кинулися на людей, що розгортали прапор, й у результаті бійки регіонали порвали Державний прапор України у двох місцях. Присутня на місці міліція на такі дії жодним чином не реагувала.

12 жовтня 2009 р. Запорізькі швачки фабрики «Селена» пошили 100-метровий прапор України. Спонсором створення прапора виступив Благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». Ширина прапора становить 16 м, довжина — 100 м. Прапор розмістили на лівому березі Дніпра у Запоріжжі. Прапор складається з 4 частин, одну з яких залишать як експонат музею Запорізького козацтва, іншу відправлять до Херсонської області, де була розташована остання Кам'янська козацька січ.

22 серпня 2010 р., напередодні Дня Державного Прапора України та з нагоди відзначення Дня незалежності України, у Тернополі була проведена акція «Ровесник Незалежності». На цій акції було розгорнуто найдовший прапор України завдовжки 9,5 км та завширшки 0,75 км.

Цієї довжини вистачило, щоби оточити весь Тернопільський став. Акція була ініційована Тернопільською обласною державною адміністрацією.

До акції було залучено 2010 учасників — ровесників Незалежності України, тобто 12 % усіх, хто народився у 1991 р. у Тернопільській області, а це — 16 498 осіб. Рекорд було занесено до Книги рекордів України. У подальшому прапор має бути поділений на майже 7 тисяч прапорів.

Частина його буде передана в обласний краєзнавчий музей, а інші сегменти прапора будуть розповсюджені серед різних закладів області: закладів культури, органів влади, навчальних та медичних закладів.

2 липня 2011 р. на Херсонщині виготовили Державний Прапор України розмірами 150 x 50 м. спеціально для 9-го фестивалю «Купальські зорі».

Не слід плутати прапор України з нижчеподаних прапорами, схожими на нього до ступеня змішання:

Прапор землі Нижня Австрія

Прапор міста Хемніц (Німеччина)

Прапор герцогства Брауншвейг (Німеччина, не існує з 1918)

Прапор міста Ґрифув-Шльонський (Польща)

Прапор ґміни Стара Камениця (Польща)

Прапор провінції Еррера

Прапор князівства Дхолпур (Індія)

Прапор Далмації

ДЖЕРЕЛА:

Гай-Нижник П. Під яким прапором здобувалася й існувала українська державність у ХХ столітті (Про Державний прапор України на підставі історії та фактів, а не емоцій) // Музеї України. — 2014. — 3 січня.; Гай-Нижник П. у програмі «Ранок з культурою» з оцінкою спроб «перевернути» український державний прапор (11 березня 2015 р., державний телеканал «Культура»).; Чмир М. «Командні хоругви» Галицької Армії (серпень 1919 р.) // Знак. — 2006. — Ч. 40. — С. 8 - 9.; Гречило А. До питання про національний прапор // Пам'ятки України. — 1989. — № 4. — С. 44 - 48.; Гречило А. Питання про порядок кольорів на українському прапорі у 1917—1920 рр. // Знак. — 2006. — Ч. 40 — С. 10 - 11.; Гречило А. Становлення українських національно-державних символів у 1917—1920 роках // Записки наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2006. — Т. CCLII. — С. 114 - 142.; Гречило А. Відродження українських національних символів у Галичині у 1848 р. // Знак. — 1998. — Ч. 16. — С. 1 - 2.; Гречило А. Українська територіальна геральдика. — Львів, 2010.; Ерстенюк М. Прапор // Довідник з історії України. — 2-е вид. — К., 2001. — С. 620 - 621.; Котляр А. Синій — чисте небо, жовтий — колір полів // Дзеркало тижня. — 2003. — № 43 (8 - 14 листоп.).; Котляр А. Поки не ухвалено закон // Дзеркало тижня. — 2004. — № 23 (12 - 18 червня).; Мулевич О. Державний прапор України // Дзеркало тижня. — 2006. — № 46 (2 - 8 грудня).