Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Політичний переворот

ПОЛІТИЧНИЙ ПЕРЕВОРОТ — насильницька та неконституційна зміна влади у державі або збройний виступ армії проти державної влади у результаті таємної змови. Державний переворот, як правило, є зміною при владі однієї фракції правлячої верхівки на іншу. Така зміна влади здійснюється, зазвичай, невеликою групою людей, частіше — але не завжди — військовими і не має підтримки більшості населення. Державний переворот може здійснюватися під керівництвом однієї або кількох політичних партій, нездатних отримати владу іншим, демократичним шляхом (себто, через вибори).

З огляду етимологи «переворот» — це те саме, що й революція (лат. Revolutio — поворот, переворот). Однак в політичній історії поняття «революція» застосовують до масштабних і тривалих процесів, що ведуть до глибоких, якісних змін в розвитку явищ суспільства, тоді як «переворот» застосовують власне до події зміни влади, що її наслідки не обов'язково є революційними за своїми масштабами або призводять до тріумфу у суспільстві реакційно-консервативних сил.

ВІДОМІ ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕВОРОТИ:

Термідоріанський переворот (27/28 липня 1794 р.) — державний переворот у Франції, що призвів до повалення якобінської диктатури і встановлення Директорії (1795-1799 рр.). На чолі заколотників стояв головнокомандувач республіканської національної ґвардії Поль Баррас.

Державний переворот Наполеона Бонапарта (10 - 11 листопада 1799 р.) — державний переворот, що його здійснив у Франції генерал Наполеон Бонапарт за підтримки промислової буржуазії. Переворот встановив режим консульства. Влада перейшла до тимчасового уряду, що складався з трьох консулів (Бонапарт, Сієс, Роже-Дюко).

Гетьманський переворот (29/30 квітня 1918 р.) — переворот у Києві, коли гетьман Павло Скоропадський захопив владу в Україні, усунувши Українську Центральну Раду. Результатом стала поява маріонеткової Української держави, окупованої військами Центральних держав.

Військовий переворот у Чилі (11 вересня 1973 р.) — державний переворот, внаслідок якого було повалено демократично обрану владу, вбито президента Сальвадора Альєнде та встановлено військову хунту на чолі з генералом Авґусто Піночетом.

ПАЛАЦОВИЙ ПЕРЕВОРОТ

Палацовий переворот — змова обмеженого кола осіб, наближених до правлячої особи (зазвичай монарха), або командирів ґвардійських частин. Історії відомі кілька періодів, що їх можна охарактеризувати як епохи палацових переворотів.

У середині III ст. н. е. Римська імперія пережила період «салдатських імператорів», коли за 33 роки, з 235 - 268 рр., на троні змінилося 14 імператорів.

В епоху палацових переворотів у Російській імперії за 37 років, з 1725 - 1762 рр., верховні правителі змінялися п'ять разів, причому майже в кожному випадку у результаті змови.

ВІДОМІ ПАЛАЦОВІ ПЕРЕВОРОТИ

Переворот 1762 р. — палацовий переворот у Росії 9 липня 1762 р., що підчас його було скинуто імператора Петра III і на престол зійшла його дружина Катерина II. За тиждень за загадкових обставин скинутий імператор помер.

Вбивство Павла I (23/24 березня 1801 р.) — вбивство російського імператора в результаті змови за участи гвардійських офіцерів. Новим імператором було проголошено сина Павла, Александра.

Усунення від влади М. С. Хрущова (14 жовтня 1964 р.) — внутрішній переворот у Політбюро ЦК КПРС, внаслідок якого було звільнено з усіх керівних постів Микиту Хрущова. Місце першого секретаря ЦК КПРС і фактичного керівника СРСР зайняв Леонід Брежнєв.

ПУТЧ

Заколот, де керівну та вирішальну роль відіграють військові, отримав назву «путч» (від нім. putsch), відповідно, режим, що прийшов до влади за допомогою путчу —хунтою. У результаті такого захоплення влади політичне управління в країні переходить до військових. Путч здійснюється шляхом військової змови та в більшості випадків із залученням обмеженого контингенту військ. Путчисти зазвичай зазнають невдачі.

ВІДОМІ ПУТЧІ

Корніловський заколот (25 - 29 вересня 1917 р.) — невдала спроба російського генерала Лавра Корнілова встановити контрреволюційну диктатуру.

Каппівський путч (10 - 17 березня 1920 р.) — спроба консервативних сил Німеччини скинути уряд Веймарської республіки. Свою назву отримав від імен одного з керівників путчистів — юнкера (землевласника) Вольфганга Каппа.

«Пивний путч» (8 - 9 листопада 1923 р.) — невдала спроба державного перевороту, що її здійснила організація ветеранів першої світової війни «Кампфбунд» на чолі з Адольфом Гітлером та генералом Еріхом Людендорфом у Мюнхені (Німеччина).

«Травневий переворот» (12 - 14 травня 1926 р.) — захоплення влади у Польщі Юзефом Пілсудським, що фактично встановив у країні військову диктатуру.

«Липневий путч» (25 - 30 липня 1934 р.) — невдала спроба австрійськихь націонал-соціалістів за допомогою членів німецької СС скинути уряд австрофашистів.

«Травнева криза» (13 - 29 травня 1958 р.) — спроба військового перевороту французького генерала Рауля Салана під час Алжирської війни.

«Путч генералів» (22 - 25 квітня 1961 р.) — остання, невдала спроба французьких військових в Алжирі зупинити рух до незалежності цієї країни. На чолі заколотників стояли генерали Едмон Жуо, Моріс Шалль, Рауль Салан та Андре Зеллер.

«Серпневий путч» (19 - 21 серпня 1991 р.) — спроба державного перевороту у СРСР, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова.