Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Партія регіонів (ПР)

«ПАРТІЯ РЕГІОНІВ» (ПР) — українська політична партія, створена 26 жовтня 1997 р. Брала участь в українських парламентських виборах 1998 р. під назвою Партія регіонального відродження України. Була реформована у кінці 2001-го р., коли партія об'єдналася з кількома іншими. Лідером партії є Володимир Рибак. Партія стверджує, що ідеологічно захищатиме і відстоюватиме права етнічних росіян і тих, хто розмовляє російською мовою в Україні.

До листопада 2004 р. партія підтримувала президента Леоніда Кучму, під час парламентських виборів 30 березня 2002 р. вона приєдналася до проурядового альянсу «За єдину Україну!».

Основний електорат Партії регіонів, виборча та фінансова бази партії розташовані переважно на сході й південному сході України, де політична сила користується значною підтримкою населення. Найбільша підтримка партії серед виборців спостерігається серед людей, старших 45-ти років.

Створена 26 жовтня 1997 р. у Києві, зареєстрована Міністерством юстиції України 6 листопада 1997-го р. (свідоцтво № 939).

У Верховній Раді України у січні 1998 р. було створено депутатську фракцію Партія регіонального відродження України (ПРВУ) (голова координаційної ради —Геннадій Самофалов). Партія брала участь у парламентських виборах 1998 р., проте здобула менше 1% голосів: представники ПРВУ були обрані до Верховної Ради за мажоритарними округами.

ПРВУ підписала заяву 8 червня 1999 р. про створення блоку політичних партій на підтримку Леоніда Кучми на виборах Президента України й увійшла до блоку «Наш вибір — Леонід Кучма!».

Голова ПРВУ Володимир Рибак разом із лідерами Партії праці (Валентин Ландік), партії «Солідарність» (Петро Порошенко), партії «За красиву Україну» (Леонід Черновецький) та Всеукраїнської партії пенсіонерів (Олексій Капуста) підписали 18 липня 2000 р. заяву про намір об'єднати свої партії в єдину. Об'єднання відбулося 17 — 18 листопада того ж року, єдина організація отримала назву Партія регіонального відродження «Трудова солідарність України». Співголовами партії стали Володимир Рибак, Валентин Ландик та Петро Порошенко; останній, щоправда, свою партію не розпустив — і згодом відійшов від діяльності у лавах єдиної організації.

На III позачерговому з'їзді у березні 2001 р. від надмірно довгої назви партії відмовилися на користь короткої — Партія регіонів. За недоцільне визнали й інститут співголів, з того часу у партії єдиний лідер. З 2001 р. Партію регіонів очолив Микола Азаров, який тоді обіймав посаду голови Державної податкової адміністрації України. У 2002 р. Азарова змінив Володимир Семиноженко. Того ж року Партія регіонів увійшла до виборчого блоку «За Єдину Україну!», який на парламентських виборах здобув 13% голосів (3-є місце після «Нашої України» та КПУ). На V з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 р. її очолив Віктор Янукович. Головою Політради став Микола Азаров, а головою Політвиконкому — Володимир Рибак. 12 грудня 2003 р. відбувся 1-й з'їзд Всеукраїнської громадської молодіжної організації «Союз молоді регіонів», очолив СМР Віталій Хомутиннік. 4 липня 2004 р. у Запоріжжі на VI з'їзді Партія регіонів висунула Віктора Януковича кандидатом на посаду Президента України.

Після обрання главою держави Віктора Ющенка Партія регіонів перейшла до опозиції. Офіційно це рішення було підтверджено 5 березня 2005 р. — на VII з'їзді партії. Проте восени 2005 р. партійна фракція у Верховній Раді підтримала пропозицію Віктора Ющенка про призначення Юрія Єханурова прем'єр-міністром країни після відставки

Юлії Тимошенко. У листопаді 2005 р. до складу Партії регіонів за принципом індивідуального членства увійшла партія Євгена Кушнарьова «Нова демократія». Сам Євген Кушнарьов увійшов до виборчого списку ПР під № 11 і був призначений головою виборчого штабу партії на парламентських виборах 2006 р.

У серпні 2011 р. «Сильна Україна» і Народна партія заявили про прагнення злитися з Партією регіонів. Об'єднання Народної партії та Партії регіонів не виправдалося. «Сильна Україна» та Партія регіонів об'єдналися 17 березня 2012 р. , Сергій Тігіпко одноголосно обраний заступником голови Партії регіонів і членом політради у той же день.

У жовтні 2012 р. на парламентських виборах партія отримала 72 місця і 30% голосів за партійними списками пропорційного представництва та ще 115 за мажоритарними округами (у цілому 187 місць або 41,56% з 450 місць в українському парламенті). Порівняно з попередніми виборами партія втратила підтримку близько 2 млн виборців.

Український політолог Сергій Таран в ефірі телеканалу ТВі висловив думку, що у команді президента Віктора Януковича є стратегія на усунення Партії регіонів з політичної арени. Експерт переконаний, що такому авторитарному лідеру, як Янукович, не потрібні сильні партії, у тому числі й ПР: «У команді президента є стратегія на поступове усунення Партії регіонів з політичної сцени і ставка на конкретних людей, на конкретні клани, наближені до «сім'ї». Це логіка авторитарного лідера. Авторитарному лідеру не потрібні сильні партії».

Діяльність Партії регіонів при владі та її лідера — Віктора Януковича на посаді Президента, викликала хвилю масових протестів, що розпочалися 21 листопада 2014 р. й отримали назву Євромайдан. Безпосереднім поштовхом стала відмова В. Януковича від підписання Угоди про асоціацію України та Євросоюзу, що було заплановане на 27 листопада у Вільнюсі, проте масового характеру акції протесту набули після силового розгону Майдану 30 листопада, що здійснювався силовиками під командуванням вихідця із Донеччини В. Коряка.

Попри вимоги протестувальників відправити уряд у відставку, 3 грудня 2014 р. на ініційованому опозицією розгляді питання у Верховній Раді фракція Партії регіонів не підтримала відставку уряду, завдяки чому уряд залишився. Невиконання вимоги призвело до подальшої ескалації конфлікту — 8 грудня протестувальниками була здійснена спроба заблокувати урядовий квартал, 10 - 11 грудня євромайданівці, втративши позиції в урядовому кварталі, змогли однак відбити штурм Майдану.

На противагу Євромайдану Партія Регіонів сумісно з ГО «Український вибір» організували так званий «антимайдан». Так, вперше людей організовано звезли у Київ 24 листопада, пообіцявши їм грошову винагороду, вдруге — на вихідні дні 14 - 15 грудня.

Подальше загострення ситуації було пов'язане із прийняттям 16 січня 2014 р. у Верховній Раді України 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян. Закони були прийняті завдяки голосам депутатів з «Партії регіонів» та «Комуністичної партії» з порушенням установленої процедури голосування, що викликало чергову хвилю протестів, а у ході Протистояння на Грушевського 4 людей загинули від застосування вогнепальної зброї.

25 січня 2014 р. Тернопільська та Івано-Франківська облради прийняли рішення про заборону діяльності та символіки Партії регіонів на території своїх областей.

Апогеєм протистоянні стали бої 18 - 20 лютого 2014 р., у ході яких за інформацією МОЗ України загинули 82 особи (71 демонстрант та 11 правоохоронців), постраждали 622 людини. Лише 20 лютого, після загибелі десятків людей, ряд депутатів з фракції регіонів оголосили про перехід на бік народу, прийшли на засідання Верховної Ради, на якому 236 голосами (у тому числі 35 — від фракції Партії регіонів) було прийняте рішення про зупинення антитерористичної операції проти Євромайданівців, що припинило кровопролиття. Пізніше, у заяві від 23 лютого у своєму зверненні до співвітчизників парламентська фракція Партії Регіонів поклала відповідальність за кровопролиття та кризу в країні на президента Януковича і його оточення.

Прогнози про ймовірний крах Партії регіонів з'являлися у ЗМІ задовго до кризи. Зокрема, у березні 2012 р. цей крах пророкував Тарас Чорновіл, а у вересні 2013 р. — Ігор Марков.

Після подій Євромайдану члени Партії Регіонів почали залишати свою партію. Першою вийшла з партії (а також з парламентської фракції) Інна Богословська ще 30 листопада 2013 р., закликавши Януковича піти у відставку. Того ж дня фракцію покинув Давид Жванія, а 19 грудня — В. Мельниченко. У період з січня по травень 2014 р. фракцію покинули ще 106 депутатів. Загалом із партії до червня 2014 р. вийшло близько 1 млн осіб.]

24 лютого 2014 р. керівник фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявив: «Враховуючи те, що ви взяли владу у свої руки і у вас є можливість сформувати уряд, ми прийняли рішення, що ми йдемо в опозицію».

28 березня Віктор Янукович у зверненні до з'їзду Партії регіонів попросив зняти з нього повноваження почесного голови та виключити його з партії.

29 березня під час другого етапу XIV з'їзду Партії регіонів були внесені зміни до статуту організації, які ліквідували посаду почесного лідера партії, голову партії, першого заступника і всіх заступників голови партії. У період між з'їздами керувати партією стануть політрада та президія політради, до яких обрали новий склад. До президії увійшли: Олександр Вілкул, Володимир Рибак, Михайло Добкін, Олександр Єфремов, Борис Колесніков, Вадим Новинський, Микола Левченко, Олександр Ледіда. З'їзд виключив із Партії регіонів Віктора Януковича, Миколу Азарова, Олександра Клименка, Сергія Арбузова, Валерія Коновалюка та Андрія Шишацького.

На президентських виборах 25 травня 2014 р. кандидат Партії регіонів Михайло Добкін зайняв 6-е місце, набравши 3,03% голосів. До червня 2014 р. з партії вийшло близько 1 млн осіб. Частина колишніх політиків з Партії регіонів заснувала Партію Розвитку України на чолі з екс-заступником голови Адміністрації президента Сергієм Ларіним.

ДЖЕРЕЛА:

Політичні партії України: в 3 т. / уклад. Ю. Шайгородський . — К. : Укр. центр політичного менеджменту, 2005. — Т. 1. — 876 с.; Т. 2. — 900 с.; Т. 3. — 872 с.