Політологічна енциклопедія Книга V - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Павсаній

ПАВСАНІЙ (510 - 468 рр. до н. е.)

Цар спартанців, наступник Леоніда і регент малолітнього його сина Плістарха. Командувач об'єднаним грецьким військом проти персів при Платеях (26 вересня 479 р. до н. е.). Битва при Платеях, вважають дослідники Античної Греції, була найважливішою битвою в період греко-перських війн. При Марафоні і Сала міні могутність персів була лише підірвана, а при Платеях греки повністю знищили перське військо і на довгі роки відбили охоту азіатським завойовникам нападати на Грецію.

Залишений у Північній Греції полководець царя Ксеркса Мардоній діяв рішуче. Він підняв авторитет перського війська на півночі Еллади, особливо у Фівах. А весною 479 р. до н. е., знову вдерся до Аттики з 100-тисячною армією. Перси знову господарюють в Афінах, жителі яких уже другий раз залишаються на розтерзання ворогам. Підтримує Мардонія македонський цар Олександр. Спарта не прислала допомогу, хоча побоюючись прогнозованого союзу між афінянами і персами, спорядила для підтримки, уже розгромлених Афін, сильний корпус під командуванням Павсанія. Та і самі греки боялися відпадіння Афін від союзу. Тому пелопоннеське союзне військо почало збиратися на перешийку, де уже перебувала решта грецьких загонів. Всі рушили на визволення Афін. Мардоній відступив з Аттики у Беотію через Кіферон, намагаючись заманити созну армію, якою командував Павсаній (так було вирішено керівництвом союзу), на рівнину, де господарювала перська кіннота. Перси обрали позицію на березі Асопа, що між Фівами і Платеєю, а Павсаній зупинився із військо чисельністю 50 тисяч, на відрогах Кіферона на позиціях гірського хребта, звідки, як на лодоні, була видна перська армія. Навчений попередніми баталіями, Павсаній розміщає своє військо наступним чином: на лівому фланзі він ставить афінян, справа — спартанців, в центрі — загони союзних міст-полісів. Розпочалася вичікувальна політика — хто розпочне перший? Першим підвели нерви у Мардонія. Він посилає легку кінноту у тил до Павсанія із завданням — знищити грецькі обози і лишити військо міцного тилу. Перська кіннота потравила водневі джерела. Сам Мардоній облюбував собі нову позицію на сході від міста Платеї, де не було проблем з водопостачанням.

Але розвідка Павсанія вчасно виявила хитромудрі ходи Мардонія. Він, у прискореному темпі, направляється до міста Платеї і першу атаку лучників приймає на себе не центр, як було заплановано напередодні, а правий фланг спартанців. Вони проявили героїзм і непохитність і відбили всі атаки Мардонія, не поступившись ні квотою перед грізним суперником. У свою чергу, афіняни лівого флангу нанесли знищуючий удар по персах і їх союзниках і відкинули останніх до річки Асопус. Павсаній відчув перелом у битві — він дає наказ діяти більш рішуче фалангам. Перси кинулися тікати. Перемога була повна — була занята ставка Мардонія, сам він загинув, місто Платея було оточено і через деякий час прийняло ультиматум Павсанія і здалося на милість переможців.

Карта битви при Платеях

Перська армія втратила майже 50 тисяч воїнів. Вважається, що залишилися в живих жалюгідні залишки ще недавно грізної армії Ксеркса — всього півтори тисячі воїнів-персів. Втрати армії Павсанія визначає Плутарх в своїх історичних працях. Так, ось — втрати в грецькій армії становили 1360 воїнів. Виграна баталія прославила спартанського царя Павсанія. Вона поставила його в один ряд з іншими знаменитостями Античної Греції. З персами було покінчено — вони були відкинуті далеко від кордонів Греції, а цар — невдаха Ксеркс був вбитий пізніше змовниками з середовища персидської знаті.

Переможцям при Платеях дісталися багаті трофеї і вигляді дорогоцінностей. Десяту частину переможці присвятили богам — Аполлону Дельфійському, Зевсу Олімпійському і Посейдону. Те, що лишилося, було поділено між воїнами, при цьому значну частину отримав Павсаній.

Після серії перемог Павсаній починає себе поводити як перський сатрап: оточив себе азіатською пишністю, почав носити костюм сатрапа, а під час об'їзду Фракії його супроводжувала охорона із єгиптян і мідійців. Навіть карав своїх підданих як азіатський тиран. Існує версія, що він хотів одружитися з дочкою перського царя, зблизитися з перською елітою і отримати «щедре придане» Павсаній веде активну переписку з перським царем. Фукідід цитує два листи із переписки Павсанія з Ксерксом. Програвши війну, Персія вирішила виправити ситуацію шляхом дипломатичних стосунків. Ксеркс вирішив підкупити перського полководця. Не випадково, Фукідід в своїй «Історії» пише, що Спарта боялася, щоб «відправлені за кордон полководці можуть бути підкуплені («Історія», 1, 96, 7); його підтримує Плутарх («Аристид», 23). Підозра стає реальною, коли Павсаній повертає перському царю з грецького полону всіх його родичів, які були полонені після взяття Візантія. Такі приценденти траплялися під час військових баталій, але рішення про полонених приймалося за загальною згодою однієї із сторін. Павсаній здійснив цей акт за власної ініціативи.

Павсаній продовжував переписку з Артабазом, полководцем Ксеркса, який командував одним із корпусів перської армії при Платеях, але ще до закінчення битви втік в Малу Азію. Спартанський цар дивував своєю поведінкою союзників. Він хотів для здійснення своїх планів залучити на свій бік ілотів, щоб з їх допомогою скинути у Спарті ефорів і встановити необмежену монархію. Допомогою у цьому була Персія і її золото. Монархічні замашки Павсанія проявилися уже під час битви при Платеях, коли він гордовито зробив надпис, де переможцем об'явив лише себе, а не коаліцію міст-держав. Скандал виник тоді, коли листоноша, який приносив пошту, відкрив черговий лист Павсанія до Артабаза і ефори взнали страшну правду.Павсаній намагався використати грецький звичай, який давав право злочинцю звернутися за захистом до божества. Він намагається звернутися до божества і заховався у храмі. Скоро його знайшли відповідні служби, він був побитий до смерті. Труп хотіли викинути у провалля, Кеаду, куди завжди скидали афіняни злочинців. Але згодом поховали, з дозволу дельфійського оракула, перед подвір'ям храму Афіни Міднодомної. Падіння і страта Павсанія пов'язана, у більшій мірі, з ним самим, Йому потрібно було не купатися у розкошах і почивати на лаврах, а діяти більш рішуче, ставши царем Спарти. Але цього Павсаній не здійснив Таким чином, спартанці, як афіняни у 40-х рр. VІ ст. до н. е. (коли була розкрита змова Кілона), вчинили святотатство, порушивши недоторканність священного сховища — коли Кілон з братом втекли з Акрополя і залишили змовників без керівництва, останні зібралися біля вівтаря Афіни на Акрополі і благали захисту. Архонт Мегакл пообіцяв зберегти заколотникам життя. Однак, коли прибічники Кілона здалися і покинули священне місце, вони були перебиті.

ДЖЕРЕЛА:

Балух В.О. Історія античної цивілізації. — Т.1. Стародавня Греція: Підручник. — Чернівці: 2007 — 656 с.; Політичні портрети Стародавнього світу. Кн. І. — Антична Греція.: навч. посібник / укл.: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.С. Шачковська. — Умань: ПП Жовтий О.О., 2011. — 635 с.