Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Нові ліві

НОВІ ЛІВІ — напрямок у політиці, який ототожнює себе з лівою ідеєю, але протиставляє себе традиційним компартіям та анархістам («старим лівим»). Виник у Західній Європі та США у 1960 рр. Характеризується критикою історичної ролі пролетаріату та інституційних форм опору через травматичний досвід тоталітаризму. Суміжний з лівим лібералізмом і включає у себе елементи енвайронменталізму.

Висловлювали протест проти бездуховності «суспільства споживання», безликості масової культури, уніфікації людської особистості. Виступали за «демократію участі», свободу самовираження, антиконформізм. Почавши з ліволіберального ненасильницького протесту, до кінця десятиліття активісти нових лівих розділились — частина із них інституціоналізувалась, частина перейшла до ліворадикальних гасел та політичного екстремізму.

Брали участь у всіх масових рухах «бурхливих 60-х» — за університетські свободи, громадянські права чорних та інших меншин (у США), але наймасовіший характер проявився в русі проти війни у В'єтнамі.

З надр нового лівого виросли рухи хіпі, фемінізму, сексуальних меншин тощо. До початку 1970-х рр. у русі настала ідейна криза, а з закінченням війни у Вєтнамі він остаточно зійшов нанівець, залишивши глибокий слід у свідомості покоління післявоєнного «бебі-буму». Різні ідеї нових лівих так чи інакше вплинули на деякі традиційні ліві рухи (троцькістів, маоїстів, анархістів і т. д.). Рух нових лівих суттєво вплинув на становлення «зелених» партій у Західній Європі, а також ліворадикального тероризму 1970-х рр. (Фракція Червоної Армії у ФРН, Червоні бригади в Італії і т. д.).

Джерела:

Нові ліві // Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015.; Нові ліві // Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.