Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Мирного співіснування принцип

МИРНОГО СПІВІСНУВАННЯ ПРИНЦИП — один з основоположних принципів міжнародного права, до яких зокрема належать: принцип суверенної рівності держав; принцип рівноправності народів та їхнього права самостійно визначати свою долю; принцип незастосування сили або загрози силою в міжнародних відносинах; принцип непорушності державних кордонів; принцип територіальної цілісності держав; принцип мирного врегулювання суперечок; принцип невтручання у внутрішні справи держав; принцип сумлінного виконання зобов'язань з міжнародного права та за угодами; принцип загальної поваги прав людини й основних свобод. Поряд з іншими принципами сучасного міжнародного життя мирного співіснування принцип становить найважливіший імператив існування людства, його дотримання у міжнародних, міждержавних відносинах робить можливим усунути війни з життя суспільства. Закріплення мирного співіснування принципу у міжнародному праві та практиці пов'язується з розвитком Руху неприєднання після Другої світової війни.

У 1955 р. у місті Бандунг (Індонезія) проходила конференція незалежних країн Азії та Африки. То був перший етап підготовки утворення Руху неприєднання. На цій конференції незалежні країни визнали 5 принципів мирного співіснування, що в історії міжнародних відносин отримали назву «принципи панча шила» («панча шила» у перекладі означає «5 принципів»).

Вперше ці принципи були сформульовані у договорі між Індією та КНР у 1954 р. Відповідно до мирного співіснування принципа держави зобов'язані берегти міжнародний мир, виявляти терпимість одна до одної і співпрацювати між собою, визнавати право народів жити у безпечному, справедливому, демократичному світі, де немає місця насильству і гнобленню народів у будь-якій формі.

Принцип мирного співіснування — це основоположний і узагальнюючий принцип у системі основних принципів міжнародного права. Цей принцип вперше отримав визнання як міжнародно-правовий принцип після другої світової війни. Він був закріплений у Статуті ООН. Хоча сам термін «мирне співіснування держав» у Статуті ООН не використовується, проте, зміст цього принципу відображений у преамбулі і розділі I Статуту. Статут ООН закликає держави до того, щоб «позбавити майбутні покоління від злиднів війни», «проявляти терпимість і жити разом, в світі один з одним, як добрі сусіди». Стаття 1 Статуту ООН зобов'язала держави «підтримувати міжнародний спокій і безпеку», «розвивати дружні відносини між націями, здійснювати міжнародну співпрацю у розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру». Ці положення, що розкривають сутність принципу мирного співіснування, були розвинуті і конкретизовані в ст.2 і інших статтях Статуту ООН.

У даний час принцип мирного співіснування держав все частіше підтверджується і закріплюється у різних міжнародних документах, і перетворився на загальновизнану норму міждержавних відносин.

Джерела:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015.; Мирного співіснування принцип // Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.