Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Масонство

МАСОНСТВО (франкмасонство фр. Franc-magonnerie, англ. Freemasonry, «вільне каменярство») — морально-етичнийрух у вигляді закритої організації. Найбільш поширене означення масонства — це «система моралі, викладена в алегоріях та проілюстрована символами»; також — всесвітнє братство, всесвітній Орден: масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів».

Витоки масонства

Масонські ложі спочатку були ложами (цехами) будівельників, що займались будівництвом храмів. Назва масон та франкмасон походить від фр. franc-magon у старофранцузькій masson, англ. freemason), вживається також буквальний переклад цієї назви — вільний каменяр, адже саме слово масон означає «каменяр» або «муляр». З часом поряд зі справжніми будівельниками, так званими «оперативними масонами», у ложах стали з'являтися люди, які безпосередньо не будували церковні будівлі, але мали на меті будівництво духовного символічного Храму, їх стали називати «спекулятивними» (від англ. Speculative — «теоретичний», «гіпотетичний», «дослідницький»).

Масонство існує у формі місцевих лож — зазвичай невеликих груп чисельністю до 40 - 50 осіб, об'єднаних територіально, існують ложі більші за чисельністю. Місцеві ложі засновуються Великою Ложею, яка служить для них материнською. Як правило, в одній країні існує тільки одна «Велика Ложа». У США, однак, «Велика Ложа» є у кожному штаті. На чолі Великої Ложі знаходиться Великий Майстер, якого обрали з числа братів (масонів). Масонство називають орденом, якщо говорять про нього, як про організовану спільноту людей, або братством, маючи на увазі або підкреслюючи братський характер відносин між членами лож (масонами).

Перші масонські ложі були засновані у XVII ст. в Англії, організаційно масонство оформилося з виникненням першої Великої Ложі у 1717 р. у Лондоні, що стала згодом Об'єднаною Великою Ложею Англії (ОВЛА), і яку називають материнською для всього масонства. Основною версією походження масонства вважається версія про походження від середньовічних корпорацій будівельників-каменярів, проте існують теорії про давніше походження масонства, початок якого виводиться від орденів тамплієрів і гільдій каменярів XIII ст.

Правила, яких дотримується і на яких побудовано масонство, називаються ладмарками. Вони залишаються незмінними з давніх давен. Одним з авторитетних джерел традиційного масонського права є Конституції Андерсона, опубліковані Великою Ложею Англії (сучасна) 25 березня 1722 р.

Структура і членство

Первинною організацією у масонстві є ложа. Кожен масон має належати до певної ложі. Окремі Ложі об'єднуються у Велику Ложу (у деяких країнах Велика Ложа називається «Великий Схід»). Першою Великою Ложею була Об'єднана Велика Ложа Англії, яка створена шляхом об'єднання чотирьох лож у 1717 р. Крім того Великі Ложі мають свої власні Статути та Конституції.

За правилами регулярного масонства, на території однієї країни може діяти тільки одна Велика Ложа. В державах, які мають федеративний чи конфедеративний устрій, або якщо держава іншим чином складається з окремих «держав» (штатів, королівств), можуть існувати Великі Ложі для кожного суб'єкта федерації тощо. Так, наприклад, у США у кожному штаті діє окрема Велика Ложа, окремі великі ложі мають Англія та Шотландія. Але, наприклад, у Швейцарії, яка хоч і є конфедерацією, діє одна Велика Ложа для всіх кантонів. Кожною ложею керує Достойний Майстер, який обирається ложею, а Великою Ложею керує відповідно Великий Майстер.

Особливим різновидом лож є дослідницькі ложі (lodge of research), як наприклад, відома ложа Lodge Quatuor Coronati, No. 2076 (London, UK;). Діяльність таких лож спрямована на дослідження масонської історії, філософії, символізму тощо.

Масоном може стати віруючий повнолітній (зазвичай від 21 року) чоловік. Жінки не приймаються. Давня масонська традиція встановлює, що кандидат має бути людиною «вільною і доброї слави». У давнину, у середньовіччі, «бути вільним» розуміли буквально. Тепер це розуміють дещо ширше: масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення. Кандидат має пройти численні перевірки і довести щирість свого бажання стати вільним муляром, готовність виконувати обов'язки, які покладаються на масона, прагнення до духовного та інтелектуального розвитку. За масонськими правилами, не може бути прийнятий кандидат, який хоче вступити до братства, керуючись мотивами матеріальної вигоди, кар'єри, а також простою цікавістю.

«Всевидяче Око» — масонські символи на купюрі 1 долар США

Зустрічаються також вирази «нерегулярне» масонство, або «нерегулярні» ложі, цей вираз застосовується до організацій, що, хоча й іменують себе масонськими, не належать до загальносвітової мережі масонських лож і не дотримуються ландмарок (тобто засадничих незмінних принципів масонства).

Масонство позиціонується як морально-етична система, виражена в алегоріях та ілюстрована символами. Більшість символіки запозичено з іудаїзму й християнства, у ритуалах відіграються легенди з біблійними персонажами. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання у рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства включає у себе зовнішні елементи як християнства, так й інших релігій.

Кожен масон шанує Бога, перебуваючи у масонстві, до нього звертаються, як до «Великого Будівельника (Архітектора) Всесвіту», і допускається сповідування будь-якої традиційної релігії. Проте дискусії з релігійних і політичних питань виключаються з масонських зборів, у масонстві немає своєї теології. Кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов у ложу, а його велика увага до його релігії вітається. Визнання віри у Бога як базису масонства і його принципів сходить до засновників сучасного спекулятивного масонства на початку XVIII ст. і цього дотримується домінуюча більшість світового масонства (так зване регулярне або консервативне масонство), робиться акцент на обов'язковому монотеїзмі.

Масонство не є самостійною релігією або заміною релігії, масонська філософія не стосується релігійних поглядів своїх членів і не коригує їх. Масонська морально-етична система і філософія спирається на віру своїх членів в Бога, залишаючи для кожного масона свободу належати чи не належати до певної релігії чи конфесії.

Історія масонства

Точної дати виникнення масонства назвати не можна. Утворювалось масонство поступово, і його коріння заховане у давнині. Найстаріші в світі зібрань ложі Aitchison's Haven. Перший запис в цій книзі протоколів зібрань ложі датований 09 січня 1598 р., (тобто 1599 р., бо до 1602 р. новий рік в Шотландії починався з 25 березня). Але в наш час ця ложа вже не існує.

Найдавніші у світі протоколи зібрань досі діючої ложі належать також одній з лож під юрисдикцією Великої Ложі Шотландії — Ложі Единбурга № 1. Ці протоколи ведуться з початку робіт ложі з 31 липня 1599 р. і досі. Найстарішим у світі приміщенням ложі (масонський храм) вважається капела Св. Іоанна в Единбурзі у Шотландії — 1736 р. Найстарішою у світі цілком спекулятивною ложею (тобто не пов'язаною з ремеслом оперативних каменярів) вважається Haughfoot Lodge у Шотландії, яка збирається з 22 грудня 1702 р.

Перша у світі Велика Ложа — Велика Об'єднана Ложа Англії — заснована 24 червня 1717 р., перша Велика Ложа вважається «материнською» для інших Великих Лож.

Найдавнішим масонським документом вважається манускрипт «Поема про моральний обов'язок»? відоміший як манускрипт «Regius», який історики датують 1390 р. Він містить викладення правил, якими повинні були керуватися масони (в той час масони дійсно займалися будівництвом, тобто масонство було «оперативним»). Наступним за «Regius» по давності масонським манускриптом вважається манускрипт «Cooke», який був опублікований у Р.Спенсером у Лондоні у 1861 р. під редакцією Метью Кука від якого і отримав своє ім'я. Цей манускрипт датується приблизно 1450 р. Конституція масонів м. Страсбург датується 1459 р.

Щодо перших осіб, які стали спекулятивними масонами, то найдавніші письмові дані про вступ у ложу спекулятивних даних є відносно прийняття Еліаса Ешмола у 1646 р. та Роберта Морея у 1641 р. Але вони не вважаються найпершими спекулятивними масонами — лише найпершими, про кого є письмові згадки.

Вимоги до кандидатів

Основні вимоги до кандидатів випливають із загальних принципів руху. Кандидат підтверджує свою віру у Бога, Вище Буття. Кандидат повинен бути зрілого віку (у більшості Великих Лож світу не менше 21 року), прийняти рішення стати масоном з власної волі, мати гарну репутацію, не мати проблем з громадянським законом, тобто бути «вільним і доброї слави».

Традиційне правило при вступі в Орден звучить як «щоб бути масоном, запитай про це масона», «2 be 1 ask 1», ініціатива щодо прийняття в члени ложі повинна виходити від кандидата. Кандидат може звернутися у Ложу за місцем проживання. Для вступу до ложі потрібні рекомендації її дійсних членів, так чи інакше вступу передує певний період знайомства з масонами, які рекомендують кандидата. У деяких юрисдикціях потрібно, щоб кандидат просив про вступ 3 рази, однак це стає все менш поширеним. У деяких юрисдикціях інформація про вступ відкрита для того, щоб потенційний кандидат знав, де знайти додаткову інформацію.

Рішення про його вступ до ложі приймається закритим голосуванням. Члени, які голосують за вступ, використовують білі камені (в ритуалі найчастіше використовуються кульки); ті, хто проти — чорні. Кількість голосуючих проти, необхідне для того, щоб відхилити заявку кандидата, встановлюється місцевою Великої Ложею, і у деяких юрисдикціях досить 1 голосу.

Масонські ступені

Основний зміст масонської морально-етичної та філософської системи міститься в трьох основних ступенях (або градусах): Учня, Підмайстра, Майстра (у деяких версіях це учень, товариш і майстер). Людина, що вступає в ложу, послідовно проходить ці ступені, як правило, з певним проміжком часу між присвоєнням кожної з них.

Базові елементи морально-етичної системи масонства містяться у 1-му ступені — ступені Учня, увагу посвячуваного звертають на необхідність поглибленого самопізнання, саморозвитку та самовдосконалення, роботи над собою і своїми недоліками. У 2-му ступені — ступені Підмайстра увагу посв’ячуваного звертають на навколишній світ, філософію його сприйняття, активність у ньому, зміст ступеня апелює до розуму людини, що проходить через неї.

Найбільш важливий і драматичний 3-й ступінь — ступінь Майстра присвячений тематиці смерті, його основою є історія про смерть Майстра Хірама — легендарного керівника будівництва Храму Соломона, вбитого трьома підмайстрами, незадоволеними їх становищем серед будівельників Храму. Майстер Хірам із легенди має прообраз у Біблії, Хірама — майстра міді (див. Третя книга Царств, гл. 7) або Хірама Абіфа (див. Перший Храм), проте розповідь про його смерть має повністю масонське походження і не пов'язане з біблійним текстом.

Зміст трьох ступенів може відрізнятися у деталях у ложах різних країн та юрисдикцій (Великих Лож), ложах різних статутів, проте у цілому розподіл масонства на три градуси, легендарний зміст 3-го ступеня є традиційними, закріплюються стандартами регулярності і Ландмарками.

Масонська таємниця

До поняття масонської таємниці відносяться способи посвятної практики лож, церемонії посвячення зазвичай проходять за закритими дверима. Конфіденційними є традиційні способи впізнання масонів один одним, рукостискання, спеціальні «священні» і «прохідні» слова градусів, елементи ритуалів, пов'язаних з посвятною практикою лож. Представники лож уникають коментувати їх, якщо вони обговорюються кимось за межами масонства. При цьому можуть проводитися відкриті заходи під егідою масонських організацій, в яких беруть участь люди, які не є членами лож.

До масонської таємниці не відносяться імена масонів, фотографії керівного («офіцерського») складу Великих Лож публікуються в їх офіційних відкритих виданнях та на інтернет-сайтах. У ряді випадків керівниками лож є відомі в суспільстві люди, у Великобританії керівником Об'єднаної Великої Ложі Англії є член королівської сім'ї Великобританії.

У деяких країнах існують етичні норми, за якими імена людей у зв'язку з приналежністю до ложі не називаються, а їх діяльність у ложі не обговорюється у відкритих джерелах, якщо вони самі не висловили згоди на це.

Кандидата у масони на початку обряду заводять у Кімнату Роздумів, пофарбовану у чорний колір, обстановка якої відповідає назві, у ній можуть бути предмети, що нагадують кандидату про тлінність буття. У ній кандидат напише на папері морально-філософський заповіт, свої побажання та обітниці щодо себе та інших людей, своєї країни, родини і людства в цілому. Потім його попросять ще раз підтвердити свою віру у Бога.

Перед введенням у храм, де відбувається посвята, кандидату зав'язують очі. На знак смирення кандидат «ні одягнений, ні роздягнений» (частково роздягають, а ліві груди оголюють на знак відкритості серця), у нього відбираються всі цінності («метали»), йому засучують праву штанину і знімають лівий черевик. Йому на шию надягають мотузку, що символізує узи людської недосконалості. Кандидата проводять у приміщення храму (зал засідання ложі), де він проходить через ритуальні випробування, слухає настанови морально-філософського характеру, бере участь у невеликих сценах та діалогах, мета яких — наочно піднести моральні настанови ритуалу. Наприкінці церемонії він приносить урочисте зобов'язання перед Священною Книгою тієї релігії, яку він сповідує (зазвичай це Біблія, на неї також кладеться циркуль і Косинець).

Далі кандидату знімають пов'язку, говорячи при цьому, що він тепер «пройшов випробування і гідний Світла», на нього надягають масонський фартух, а опісля головуючий на церемонії (Високоповажний Майстер) оголошує присутнім про те, що тепер вони набули нового брата і закликає допомагати йому у труднощах, будучи впевненими у тому, що і він у важку хвилину допоможе їм.

Часто церемонія посвячення проводиться з музичним супроводом, що ще більше посилює враження кандидата.

Відповідно до ландмарок масонства, масоном може стати лише людина, яка вірить у Бога, але релігійні переконання кандидата є предметом його совісті. Масон може сповідувати будь-яку релігію, але повинен бути «чоловіком вільним і доброї слави». При цьому один з принципів масонства встановлює, що масонство не може вимагати від масона виконання будь-яких обов'язків, які б зашкодили обов'язкам масона перед своєю релігією, своєю родиною та своєю Батьківщиною.

При вступі кандидат приносить зобов'язання перед Священною Книгою тієї віри, яку він сповідує, це може бути Біблія, Коран, Веди та ін. При роботах у ложі також обов'язково присутня Книга священного слова. У залежності від релігійної належності і світогляду членів конкретної ложі, це може бути одна або одночасно дві чи більше із зазначених книг (у ложах, що мають визнання, як регулярні), однак у нерегулярних ложах континентального європейського масонства вимоги до віри кандидата послаблюються, допускається прийняття кандидатом філософії деїзму або Бога — «Великого Архітектора Всесвіту» як абстрактного принципу, ідеї-символу (як у Великій Ложі Франції), або взагалі скасовуються, а в ложу можуть увійти атеїсти і агностики (Великий Схід Франції).

У той же час, певною мірою можна вважати масонство нецерковною і універсальною формою Богослужіння, оскільки роботи ложі проводяться на славу Великого Будівничого Всесвіту. Використання слів «Великий Будівничий Всесвіту» походить від використання масонством символіки каменярів-будівельників і зумовлено тим, що масонство об'єднує представників різних релігій (хоча, коріння масонства більшою мірою християнсько-іудейське), і таке визначення надає можливість кожному масону вкладати в нього те розуміння, яке відповідає його власним релігійним поглядам.

Символіка і термінологія масонства

Веде початок від знарядь праці каменярів-будівельників середньовічних соборів Європи, які були першими т. зв. «Братами» руху. Кельма, циркуль, схил, фартух та ін. тлумачаться масонами у символічному сенсі і використовуються для викладу масонської морально-етичної системи. Загальноприйнятим символом руху є трикутник, усередині якого зображається відкрите око — «Промениста дельта», як він називається у масонстві. Саме зображення ока у трикутнику запозичене з християнства, де цей знак є символом «Всевидючого Ока» провидіння, а трикутник символізує Трійцю. Символ зустрічається на іконах і культових спорудах, у тому числі православних. Ще до християн дещо інший символ «Всевидючого Ока» був популярний у стародавніх єгиптян (Око Гора). Промениста Дельта нагадує масону про всепроникнення Творця, Вищого Буття. Це головний масонський символ першого градуса, ступеня учня. Стилістично, око часто замінює вписане у трикутник коло. У ліберальному масонстві Промениста Дельта вважається знаком освіченості або принципу свідомості.

Одним із символів масонства також є акація, яка вважається одним з основних символів, використовуваних у масонстві, і пов'язана з так званою Легендою про смерть майстра Хірама — тематичною базою ступеня майстра-масона. Отже до основних масонських символів належать Всевидюче Око, висок — символ прагнення до досконалості, рівень — символ рівності, косинець — символ врівноваженості і примирення незмінного прагнення до досконалості з реально досяжним, символ земного, циркуль — символ помірності і розсудливості, а також прагнення до вищого і духовного, кельма — символ зміцнення братерських зв'язків, камінь й молоток. Взагалі, широко використовуються у символічному значенні знаряддя праці мулярів. У масонстві широко використовується біблійна легенда про будівництво Храму Соломона.

У великому Храмі у Лондоні, у будівлі об'єднаної масонської ложі Великої Британії, місці, де збираються 2000 масонів, можна побачити символіку з різних релігій, тому дуже важко дослідити походження масонства. При бажання її можна вивести з будь-якої релігії. Масони не роблять розмежувань між представниками різноманітних конфесій. На засіданнях масонської ложі Новий заповіт є сусідом Тори, Корану та інших священних книг. Віра у вищий розум — обов'язкова умова для вступу до вільних каменярів.

Лояльність до влади тих країн і територій, де масонство існує, є одним з масонських принципів. Робота на користь суспільства вважається однією з масонських чеснот. Для більшості масонів світу це реалізується їх участю у благодійній діяльності.

Проголошений масонами ідеал об'єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги зумовлював зміст їхньої програми, в якій ідеї антиклерикалізму поєднуються з елементами релігійного містицизму. Вихідним принципом у поглядах масонів на соціальну дійсність є визнання реально існуючих у соціальному житті суперечностей, які є причинами розбрату між окремими громадянами й народами. Це створило передумову для критики масонами соціальної несправедливості, національного гноблення, релігійної нетерпимості. Кінцева мета — утворення всесвітнього братерства людей на засадах свободи й справедливості за допомогою всесвітньої таємної організації. Шлях для досягнення цього, на думку масонів, пролягає через духовне переродження людства. Відкидають революцію як засіб досягнення проголошеної мети. Проголошують принцип віротерпимості. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного росту в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Вважаючи Бога Великим архітектором Всесвіту, масони вважають себе його каменярами.

Головна чеснота масонської ложі — мовчання, яка винесена на герб ложі. Однак, за словами масонів, мовчання не означає приховування якихось таємниць. Це означає, що людина має дуже добре подумати перед тим, як щось сказати.

Масонство в Україні

В Україну масонство проникає наприкінці ХVІІІ ст. Основні шляхи проникнення масонства в Україну проходили через Польщу, Росію та безпосередньо із західноєвропейських держав. У зв'язку з чим Галичина та Правобережжя перебували під впливом польських масонів, а Лівобережжя та Слобожанщина — російських.

У Могилеві-Подільському 3 січня 1776 р. — заснована ложа російським масоном — Райналд Шварц.

Першу масонську Ложу безсмертя утворено у Києві 1784 р. 12 травня 1818 р. — заснована ложа «Об'єднаних слов'ян», у Києві. Майстром її були Валентій Розчіщевський, Францішек Чарлевський, Віктор Лажнінський. Мова — російська і французька. Ложа дотримувалась шотландської системи.

Масонські ложі на Поділлі і на Волині з'явилися у кінці ХVІІІ ст. У Тульчині — 19 грудня 1786 р. заснована ложа «Патріотизм Правдивий». У Дубно було три ложі: «Поляк Доброчинний» — 26 червня 1786 р. і «Таємниця Досконала» — 12 жовтня 1786 р. 31 травня 1786 р. — у Дубно заснована ложа «Розвіяний морок», як філія ложі «Досконала Таємниця», пізніше — як філія «Астреї».

У 1786 р. заснована ложа «Вірність» у Кам]янці-Подільському. 26 грудня 1818 р. — у Кам'янці-Подільському заснована ложа «Озіріс», від петербурзької ложі «Астрея». Мова була польська, французька і російська. Майстром ложі був Францішек Димер, пом. — лікар Ян Чайковський, члени «Озіріс» — Станіслав Павловський — подільський губернатор, Томаш Міхалковський, Мартин Кроковський, Гнат Садовський, Юліан Сабінський, Францішек Малиновський, Шимон Чайковський, Раціборовський, Пільштин. Збиралися на вулиці Кармелітській, у будинку др. Фр. Димера.

У Летичеві існувала філія ложі «Озіріс» — заснована Кристіаном Дордетом.

У 1786 р. заснована ложа у Житомирі — «Розвіяний морок» — майстер — Францішек Гайнц. Ложа дотримувалась старо-англійськоі системи. Мова була польська і французька, пізніше вона відноситься до російської ложі «Астрея» з Петербургу. У Житомирі діяла паралельно жіноча масонська ложа заснована у 1786 р. аптекаркою Вацловою, а у 1818 р. в Одесі починає діяти «Понт Євксінський», У 1817 р. — у Харкові з'являється майстерня «Вмираючий сфінкс», у Полтаві — «Любов до істини». До полтавської ложі належали поміщики Кочубей С., Тарнавський В.,Лукашевич Василь Лукич (предводитель дворянства Переяславського повіту), письменник Котляревський Іван.

Головним майстром «Астреї» петербурзької, у 1820 р. був граф Адам Ржевуцький — командувач військами Київського військового округу. На кінець ХІІІ - початку ХІХ ст. масонські ложі діяли у Харкові, Одесі, Кременчуці, Житомирі, Полтаві, Львові, Самборі, Дубно, Вишневці на Волині. Особливо масонський рух посилився після війни 1812 р. До складу масонських лож входили головним чином елітні верстви населення, насамперед представники дворянської аристократії, офіцери. Ложа безсмертя організована російськими офіцерами разом з польськими, котрі об'єднувалися навколо ложі «Великий схід».

Активним представником і проповідником масонської ідеології був лікар Обухівської лікарні Еллізен Іоганн-Георг Давид, який створив у Києві ложу «Трьох колон», а також вихованець Київської духовної академії Мартос Іван Романович, який був тісно пов'язаний з одним з провідних російських ідеологів масонства Лабзіним Олександром Федоровичем. На Україну часто приїздив Лопухін Іван Володимирович, відомий теоретик російського масонства. У масонських колах України мали популярність журнали, які видавались російськими масонами: «Сионский вестник», «Утренний свет». Широку популярність мала перекладена російською мовою у 1783 р. книга Масона Іоанна «Пізнай самого себе». У 1815 р. Лабзін здійснив переклад твору німецького містика Штиллінга Юнга «Переможна повість, чи торжество віри християнської».

За характером діяльності масонські майстерні не були однорідними. Харківська ложа не займалася політикою і діяла у межах релігійно-етичного напряму. її члени піклувалися про самовдосконалення і вдосконалення ближніх. Полтавська ложа «Любов до істини» активно залучала своїх членів до громадсько- політичної діяльності. Багато з її членів поповнювали декабристську організацію Союз благоденства.

Українське масонство, будучи за походженням чужим, мусило рахуватися з українськими особливостями і поставити врешті решт на порядок денний національне питання. Лукашевич Василь Лукич намагався утворити Малоросійське товариство з метою відірвати Україну від Росії і злучити її з Польщею, але не знайшов прихильників своїх намірів. У той же час у Києві виникла ложа «Об'єднаних слов'ян», до якої належали здебільшого польські поміщики і російська інтелігенція, українці. Члени ложи у своїй програмі прагнули до утвердження дружніх стосунків і взаємодії між трьома слов'янськими народами. На ґрунті цієї ложі в Україні виникла декабристська таємна організація Товариство об'єднаних слов'ян, яка обстоювала ідею федерації вільних слов'янських народів.

У 1819 р. масонські ложи в Україні заборонили, це сталося на три роки раніше заборони діяльності масонів у Росії. У 1822 р. царський уряд видав указ про заборону всіх таємних організацій, насамперед масонських лож. Проте це рішення не припинило діяльності масонського руху, тому вже у 1826 р. Микола 1 підтвердив чинність найвищого указу. Загалом масонський рух в Україні був значно слабкішим, ніж у Європі. Масони в Україні діяли пасивно, не узгоджено, без чіткої ідейної основи.

У 1912 р. очолювана Михайлом Грушевським група українських масонів виказала свою незгоду з позицією російських «братів» у питанні про майбутній національно-політичний устрій Російської держави. Грушевський категорично заперечував проти запропонованої назви «Великий Схід Росії» та домагався вилучення з неї самого слова «Росія». Зрештою, Конвент вимушений був ухвалити компромісне рішення та назвати нову організацію «Великим Сходом народів Росії».

В Україні ж ще у 1900 р. декілька масонських лож заявили про прагнення об'єднатися в єдину організацію — «Велику Ложу України», але цей процес розтягнувся на довгі 18 років. Коли у 1908 р. емісари «Великого Сходу Франції» відкрили «майстерні» у Москві («Відродження») та Петербурзі («Полярна зірка»), членом останньої ложі став професор Київського університету св. Володимира Іван Лучицький, який почав активну роботу по організації дочірньої ложі у Києві. Йому допомагали у цій справі князь Давид Бебутов і єврейський громадський діяч Арнольд Марголін. Ложу назвали «Київською зорею».

Після проголошення УНР М. Грушевський поступово відходить від масонства. Масонів України намагаються об'єднати два лідери: адвокат С. Моркотун — масон високого рангу, та С. Петлюра, який почав форсувати процес створення національної масонської системи — «Великої Ложі України», незалежної від «Великого Сходу народів Росії». Починаються серйозні тертя і боротьба за лідерство в середині українського масонства.

Після скинення Скоропадського і повернення до влади, Петлюра намагається перебрати на себе роль лідера українського масонства і проголошує себе Великим майстром «Великої Української Ложі». Боротьба Моркотуна з Петлюрою не припинилася і після поразки українських військ на фронтах та вимушеної еміграції Петлюри. 1920 р. «Велику Ложу України» визнала «Велика Ложа Швейцарії» (до 1932 р. у Женеві знаходилася штаб-квартира української ложі). Але у Франції «Велику Ложу України» так і не визнали через інтриги Моркотуна, а у 1923 р. конвент Міжнародної масонської асоціації відхилив прохання «Великої Ложі України» про прийняття.

Сучасне масонство в Україні

На сьогоднішній день на території України діють декілька Масонських та парамасонських організацій.

Велика Ложа України, до складу Великої Ложі України входить тринадцять (дванадцять діючих) Достойних Лож.

Також зустрічається непідтверджена інформація про окремі Ложі Великого Сходу Франції та Ложі парамасонської організації Право Людини

В інтернеті зустрічаються фальшиві сторінки Масонських Лож, такі як сторінка київської Ложі «Полум'яна Долоня Осіріса».

Джерела:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І.О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х . :Право, 2015.; МАСОНСТВО // Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998. МАСОНСТВО, франкмасонство // Енциклопедія історії України; Крижанівська О. О. Таємні організації у громадсько-політичному житті України (масонський рух у XVIІІ - на початку XX ст.). Київ 1998.; Національне відродження в Україні у XIX - на початку XX ст. Методичний посібник. 9 клас.; Масонство на Україні. // «Хроніка-2000», № 23 - 24.; Масони України та Поділля. // «Є!», м. Хмельницький.; Крип'якевич І. П. Історія України.— Львів, видавництво «Світ», 1990.; Масонство въ его прошломъ и настоящемъ, т. 1, 2. Под ред. С. П. Мельгунова и Н. И. Сидорова. Изданіе «ЗАДРУГИ» и К. Ф. Некрасова, 1915.