Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Ксенофонт (430-425 - 355 рр. до н. е.)

Давньогрецький історик, письменник, політичний та військовий діяч, учень Сократа. Відомості про життя Ксенофонта можна знайти майже повністю в його власних творах і у пізній біографії, яку склав Діоген Лаертський у ІІ ст. н. е. Хоча більшість дослідників вважає його роком народження 430 р. до н. е., але існують і непрямі свідчення, які вказують на 444 р. до н. е. Батьком Ксенофонта був заможний афінянин Грілл, ймовірно з вершицького стану.

Існують перекази, що Ксенофонт брав участь у битві при Делії, а також, що був взятий у полон у битві з беотійцями і у полоні слухав бесіди софіста Продіка. Можливо, то були і домисли, єдиним достовірним фактом з першої половини життя Ксенофонта (до 401 р. до н. е.) є знайомство з Сократом. Навіть залишилася легенда про їхню першу зустріч. Сократ одного разу зупинив Ксенофонта у вузькому провулку та запитав, де продаються різні харчі. Коли той відповів, Сократ запитав його знову, де люди стають доброчесними. Ксенофонт не знав, що відповісти. Тоді Сократ сказав: «В такому разі, йди зі мною і навчайся».

У 404 р. до н. е. Пелопоннеська війна закінчилася поразкою Афін, у місті встановилося олігархічне правління Тридцяти тиранів. Можна припустити, що антидемократично налаштований Ксенофонт прихильно ставився до цього правління і навіть служив у війську. Тому після відновлення демократії, він напевно опинився у незручно вигідній для себе політичній ситуації. Потрібно було приймати якесь прозоре рішення, Сократ рекомендував звернутися до Дельфійського оракула, але Ксенофонт поставив останньому таке запитання, яке виключило подальше перебування його в Афінах. Мабуть тому він і появився у війську Кіра.

Бувають в історії такі випадки, коли сучасники називали великими полководцями таких людей, які прославили своє ім'я лише один раз під час військових баталій, або здійснили якесь неординарне дійство. Саме так у знамениті полководці попав афінянин Ксенофонт, один із учасників походу грецьких вояків на службі у лідійського сатрапа Кіра Молодшого. За його власним свідченням він не був «ані стратегом, ані лохагом (сотником), ані рядовим». Ймовірно, він не був і найманцем, але добровільним радником Кіра.

Кір Молодший задумав скинути з царського трону свого старшого брата Артаксеркса ІІ. Будучи людиною чималих організаційних можливостей, Кір збирає 50 - ти тисячну армію, в її рядах було приблизно 15 тисяч грецьких воїнів, які мали за плечами досвід Пелопоннеської війни. Це були справжні професіонали у військовій справі, в основаному тяжко озброєна піхота. Кір мав солідні накопичення і у нього не було проблем щодо найманців-греків. Тим паче, що найманцями греками командував відомий спартанський полководець Клеарх. Артаксеркс ІІ зібрав ще більше воїнство, і, якщо вірити праці Ксенофонта «Гірський похід», його армія у чотири рази перевищувала армію Кіра. Але сама битва

розпочалася переможно для лідійського саптрапа. Грецькі найманці добре знали свою справу — вони розправилися з правим крилом Артаксеркса, подолали його «царську стражу» і розпочали переслідування ворога. І тут у хід бойових дій вмішалася випадковість. Під час переслідування ворога гине Кір Молодший. Армія лідійців залишилася без командувача і все військо тікає з поля бою. Але грецькі воїни вважали втечу з поля бою позором. Під командуванням Клеарха вони у кінцевому рахунку нанесли переможний удар по «побідоносному» правому крилу царської армії і перемогли Артаксеркса. Персидський сатрап Тиссафрен запрошує переможців на «мировий» обід і по зрадницькі убиває ватажка греків, інших здає Артаксерксу, який наказав всіх знищити. Війську грецьких найманців запропонували полон і вони, знаючи коварні наміри персів, відмовилися. Вирішили пробиватися з боями до Чорного моря.

Очолив цей похід один з авторитетних афінян Ксенофонт. Це була авантюра, але такий похід відбувся і відбувся він досить оперативно, коли більше 12 тисяч грецьких воїнів рушили через невідомі гори Малої Азії до себе у Грецію. І це при тому, що велися постійні бойові сутички. Шлях проходив через гірські райони Турецької Вірменії, населення вороже ставилося до війська найманців. Коли тяжко стало утримувати військову матеріальну базу, Ксенофонт змінює побудову військових колон і виходить до Чорного моря через п'ять місяців. їх залишилося лише шість тисяч воїнів. «Похід десяти тисяч» воїнів — греків сильно вплинув на Елладу. Він зробив Ксенофонта героєм. Пізніше, у своїй праці «Анабазис» він напише пророчі слова: «Персія належить людині, якій не бракує сміливості на нас напасти». Частина воїнів із знаменитого походу перейшла на службу фракійського царя Севта, а Ксенофонт з вірними йому людьми пристав на службу до спартанців, з якими у 399 до н. е. брав участь у війні з персами в Малій Азії. Але у 395 р. до н. е. Ксенофонт знайомиться зі спартанським царем Агасилаєм, який, в подальшому, став для історика найулюбленішим героєм. Він повертається до Греції, бере участь у битві при Коронеї (394 до н. е.) на боці спартанців. За вірну службу спартанці подарували йому ділянку землі біля міста Скіллунт в Еліді поблизу Олімпії, де він оселився з дружиною і двома синами, Гріллом та Діодором. У 369 до н. е. Афіни і Спарта уклали союз, вирок щодо Ксенофонта був скасований. Але історик не вернувся на батьківщину, хоча і відправив до Афін двох своїх синів. Найбільш відомими працями Ксенофонта, які перерахував Діоген Лаертський, вважають наступні: «Анабазис» — спогади про похід Кіра; «Кіропедія» — політична утопія; «Грецька історія»; «Агесілай» — панегірик померлому спартанському царю; «Спогади про Сократа»; «Апологія Сократа» — захистна промова Сократа на власному судилищі у 399 до н. е.

ДЖЕРЕЛА:

Афинский аэропаг в первой половине V в.до н. э. // ВДИ. — 1995. — №1.; Суриков И.Е. Новая концепция афинской истории VI в. до н. э. // ВДИ. — 1996. — №4.; Хрестоматия по истории Древней Греции / Под ред. Д.П. Каллистова. — М.: Мысль, 1964.; Карпюк С.Г. Клисфеновские реформы // Весник древней истории. — 1986. — №1.