Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016
Корпоратизм
КОРПОРАТИЗМ — (пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) — система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.
У контексті досліджень авторитаризму і сучасної автократії поняття корпоратизм використовується для позначення процесу використання офіційно дозволених та підконтрольних владі громадських організацій для обмеження участі народу у політичному процесі і придушення впливу на владу громадянського суспільства.
Перелік таких організацій може включати об'єднання підприємців, профспілки, релігійні громади, правозахисні організації і т.д. Як правило, держава встановлює жорсткі умови на видачу ліцензій цим організаціям, що зменшує їх кількість, дозволяє державі контролювати їх діяльність і стимулює нагляд організацій над своїми членами.
Уряд Муссоліні одним з елементів офіційної доктрини фашизму зробив одне з трактувань корпоративізму, що після закінчення Другої світової війни призвело до дискредитації терміну. У повоєнні роки християни-демократи вважали за краще замість «корпоративізму» використовувати більш загальний термін «солідаризм».
Термін «корпоративна держава» іноді застосовується як характеристика Росії часів президента В.В. Путіна, як в позитивному, так і у негативному сенсі.
ДЖЕРЕЛА:
Казакевич А. Идеология христианской демократии // Ровдо В., Чернов В., Казакевич А. Мировые политические идеологии: классика и современность. Минск: Тонпик, 2007. Гл. 6.; Нойхауз Н. Ценности христианской демократии. М.: Республика, 2005.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 06/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.