Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Конституція Української Народної Республіки

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) — основний закон УНР, прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 р., в останній день існування Центральної Ради.

СТРУКТУРА

Конституція УНР складається з 83 статей, які об'єднані у 8 розділів:

✵ Розділ I. Загальні постанови.

✵ Розділ II. Права громадян України.

✵ Розділ III. Органи влади Української Народної Республіки.

✵ Розділ IV. Всенародні Збори Української Народної Республіки.

✵ Розділ V. Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки.

✵ Розділ VI. Суд Української Народної Республіки.

✵ Розділ VII. Національні союзи.

✵ Розділ VIII. Про часове припинення громадянських свобод.

Конституційний процес ЦР розпочала відразу ж після проголошення Першого універсалу створенням конституційної комісії у складі 100 осіб на чолі з М. Грушевським. Конституцію передбачалося ухвалити Всеукраїнськими Установчими Зборами. Але революційні події, російська та німецька окупації завадили цьому і в останній день свого існування, 29 квітня 1918 р., ЦР затвердила її положення, але в життя не впровадила, бо сама припинила діяльність.

Конституція УНР мала підзаголовок — «Статут про державний устрій, права і вольності УНР» і складалася з 83 статей, об'єднаних у 8 розділів: I. Загальні постанови (статті 1 - 6); II. Права громадян України (статті 7 - 21); III. Органи влади УНР (статті 22 - 26); W. Всенародні Збори УНР (статті 27 - 49); V. Про Раду Народних Міністрів УНР (статті 50 - 59); VI. Суд УНР (статті 60 - 68); VII. Національні союзи (статті 69 - 78); VIII. Про часове припинення громадянських свобод (статті 79 - 83).

УНР проголошувалася «державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною», суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам республіки). Територія її неподільна і без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон.

Громадянином вважалася особа, яка набула це право законним шляхом, подвійне громадянство не передбачалося. Актова, громадянська і політична дієздатність наставала з 20 років. Всі громадяни, незалежно від віку, віри, раси, статі проголошувалися рівними у своїх правах. їм гарантувалися всі права і свободи, як то: свобода слова, друку, совісті, обирати і бути обраним (активне і пасивне виборче право), вільне місце проживання, пересування, недоторканність особистого життя, таємниця листування тощо. Встановлювалися порядок виборів та законотворча процедура. Влада розподілялася на гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча належала Всенародним Зборам УНР, виконавча — Раді Народних Міністрів, судова — Генеральному Суду УНР.

Національним меншинам надавалося право об'єднуватися у національні союзи, які формували органи самоуправління, видавали корпоративні закони, що не суперечили б Конституції держави, встановлювали бюджет тощо.

На випадок війни чи повстання громадянські свободи обмежувалися спеціальним законам не більше як на 3 місяці, який ухвалювали Всенародні Збори або Рада Народних Міністрів.

Отже, ЦР бачила УНР класичною парламентською республікою, без президента. На підставі Конституції передбачалася розробка цілої низки законодавчих актів.

ДЖЕРЕЛА:

Музиченко П.П. Практикум з історії держави і права України: Навч. посіб / П.П.Музиченко, Н.І. Долматова, Н.М. Крестовська — К.: Вікар, 2002. — 421 с.; Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. / За ред. В.Г. Гончаренка. — К.: Ін Юре, 1997. — Т. 2. — С. 52 - 60.; Ярош Д.В. Конституція Української Народної Республіки 1918 року про органи державної влади та управління України: історичний досвід і сучасність / Д.В. Ярош // Університетські наукові записки, 2005. — № 1 - 2. — С. 49 - 56.; Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі: Статті і матеріали. — Філадельфія-Київ-Вашингтон, 1993. — 494 с.; Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції 1917 - 1920 рр. / П.Христюк. — Т.2. — Відень, 1921. — С. 175 - 180.; Конституція України від 28.06.1996 р. № 254 к/96- ВР / Верховна Рада України від 23.07.1996 року. — 1996. — № 30. — Ст. 141.