Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Конгрес національно-демократичних сил (КНДС)

КОНГРЕС НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ (КНДС) — коаліція політичних партій та громадських організацій з українського національно-демократичного середовища, які не погодилися з рішенням трьох зборів Народного руху України про перехід у конструктивну опозицію до Президента України Л. Кравчука. Ініціаторами створення КНДС стали УРП і Демократична партія України (ДемПУ).

Про перший крок на шляху єдності (організація політичної коаліції) оголошено 1 липня 1992 р. Підтримуючи ініціативу про об'єднання політичних партій і громадських організацій національно-демократичного спрямування з метою проведення спільних заходів для розбудови та зміцнення України, утвердження національної незалежності й демократії, 8 партій та спілок 8 липня підтримали ініціативу про створення КНДС і підписали відповідну ухвалу (від імені НРУ — співголова І. Драч та голова секретаріату С. Бурлаков).

Хоча Мала рада НРУ 18 липня висловилася за участь у підготовці конгресу, В. Чорновіл (співголова) виступив проти входження НРУ до КНДС. На установ. з'їзді, що відбувся 2 серпня, до коаліції увійшло 16 партій та організацій: УРП, ДемПУ, Українська селянська демократична партія, Українська християнсько-демократична партія, Московський ОУН-РУХ, Всеукраїнське товариство репресованих, товариство «Просвіта», Союз українського студентства, Комітет «Крим з Україною», Комітет захисту українського православ'я, Українська греко-католицька спілка ім. Андрея Шептицького, Українська асоціація захисту історичного середовища, Організація солдатських матерів, Жіноча громада НРУ, Організація кримськотатарського національного руху, КНДС Харківщини «Державність» (по 3 особи від кожної з цих структур увійшли до ради КНДС).

Основні програмні засади: унітарний державний устрій України з широкими повноваженнями суб'єктів територіального самоврядування, неприпустимість федералізації України, що загрожує її територіальні цілісності; національний характер української державності та національного самоутвердження України за широкої участі усіх національних меншин; повна державна незалежність України, вихід України з СНД.

У привітальному слові Президент України Л. Кравчук наголосив на необхідності об'єднати всі політичні сили і рухи для успішної побудови нової демократичної держави. З'їзд КНДС привернув увагу дипломатичних представництв в Україні та української діаспори. Це дало підстави проросійській пресі заявляти, що КНДС — структура, створена спеціально для Л. Кравчука та за гроші діаспори. На першій раді КНДС у вересні 1992 р. запроваджено інститут співголів. Ними стали керівники партійних-ініціаторів — М. Горинь і Ю. Бадзьо, а також голова Жіночої громади НРУ Л. Скорик. У грудні того ж року, після 2- го з'їзду ДемПУ, на якому головою партії обрано В. Яворівського, та після 4-го з'їзду НРУ, на якому його трансформовано у політичну партію, ліквідовано інститут 3-х співголів. Раду КНДС очолив М. Горинь, його першим заступником став М. Поровський. Програмний документ КНДС — ухвалено 20 лютого 1993 р. «Концепція діяльності КНДС», відома також як «7 нагальних завдань КНДС». Серед них — консолідація українського народу, згуртування національних сил у боротьбі проти сепаратизму, федералізації, за утвердження територіальної цілісності України та її соборності. У період активізації проростання настроїв 1993 - 1994 рр. рада КНДС закликала всі демократичні партії та громадські організації, профспілки, національно-культурні товариства, творчі спілки, трудові колективи і просто громадян об'єднатися в єдиний Антиімперіалістичний демократичний фронт. Окрім концепції діяльності, конгрес мав також детальну економічну програму, розроблену під керівництвом М. Павловського. КНДС взяв участь у виборах 1994 р. у рамках Демократичного об'єднання «Україна». Секретаріат КНДС очолював Б. Тернопільський.

Його друкований орган — «Пресовий бюлетень КНДС», у якому висвітлювали діяльність ради КНДС, життя організацій, які входили до коаліції, вміщували заяви прес-служби. Загалом інформаційно-пресова служба КНДС, очолювана Галиною та Мирославом Левицькими, видала 63 номери бюлетеня: перший — 27 вересня 1992, останій — 7 квітня 1994 р.

КНДС припинив існування після обрання Президентом України Л. Кучми у зв'язку із виникненням нової політичної реальності.