Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Канетті Еліас(25 липня 1905 - 14 серпня 1994 рр.)

Німецькомовний письменник і філософ єврейського походження. Народився у місті Русе, Болгарія. Громадянин Великої Британії (з 1952). Лауреат Нобелівської премії з літератури за роман «Засліплення» (1981). Автор поняття «акустична маска». Помер у Цюріху, Швейцарія.

Народився 25 липня 1905 р. у м. Русе у Болгарії. Його батьки Жак та Матильда Канетті походили із заможної сефардської родини й переїхали до Болгарії з Туреччини.

У 1911 р. родина виїхала до родичів у Манчестер, де батьки змогли одержати роботу. Шість років, проведених у Болгарії, Канетті яскраво описав у першому томі своїх спогадів. Проте в Англії родина була недовго. Несподівано у жовтні 1912 р. помер батько Канетті. Мати вирішила переїхати з Еліасом та його двома молодшими братами до Відня. Лише тепер Еліас почав вивчати німецьку мову за допомогою матері, оскільки його рідною була мова ладіно, а в Англії він опанував англійську й трохи французьку. Внаслідок подійПершої світової війни та через слабке здоров'я матері Канетті часто переїжджають. У 1916 - 1921 рр. Канетті мешкає у Цюріху, а у 1921 - 1924 рр. — у Франкфурті-на-Майні, де й закінчує гімназію.

У 1924 р. мати Канетті разом зі своїми молодшими синами вирішила оселитися у Франції, тоді як Еліас залишився у Відні, де студіював в університеті хімію й захистив докторську дисертацію у 1929 р. Водночас Канетті розвивав власні зацікавлення філософією й літературою. У 1924 р. він познайомився з Везою Таубнер, яка у 1934 р. стане його дружиною. Веза Таубнер поділяла його захоплення літературою й підштовхувала до літературної кар'єри (пізніше вона сама стала письменницею). Проте Еліас Канетті під час навчання в університеті займався лише літературними вправами.

Протягом чотирьох років Еліас відвідував лекції сатирика Карла Крауса, якого у той час він буквально обожнював, як, зрештою, і багато його сучасників. Еліас починає збирати матеріал для дослідження про феномен маси (натовпу). Дослідження Гюстава Ле Бона та Зигмунда Фрейда видаються йому не достатніми. Особисті враження під час демонстрацій у Франкфурті (1922) та, особливо, коли він був свідком підпалу Палацу правосуддя у Відні (1927) підтверджують його міркування.

З часом Канетті розширює коло знайомств, проте консервативних кіл, як з політичного, так і з літературного погляду, він намагається уникати. Він контактує з представниками політичної лівиці, проте не бере активної участі в політичному житті. У 1927 р. закохується в угорську поетесу Іббі Ґордон. На початку 1928 р. Гордон переїздить до Берліна, й на її запрошення Канетті проводить у Берліні літо 1928 р., де запізнається з тутешніми мистецькими колами (Джон Гартфільд, Віланд Герцфельде, Георг Гросс, Бертольд Брехт. Знайомиться з Ісааком Бабелем. У романі «Засліплення», який він пише протягом 1930 - 1931 рр., зображає контраст між затишним Віднем та «божевільним» Берліном.

У 1932 р. пише драму «Весілля», наступного року — «Комедію марнославства». Усі три твори спершу залишаються неопублікованими. Зростаюча відомість Канетті підштовхує його до публікації роману «Засліплення», але про подальшу літературну кар'єру в атмосфері антисемітизму й дедалі впливовішого нацизму говорити не доводиться. У 1934 р. він одружується з Везою Таубнер- Кальдерон (Veza (Venetiana) Taubner-Calderon, 1897 - 1963). Після «Аншлюсу» Канетті та його дружина Веза шукають шляхів залишити Німеччину.

Подружжя Канетті у кінці 1938 р. виїхало через Францію до Великобританії. Часто змінюючи адреси, Канетті живуть у Лондоні та його передмістях. Протягом багатьох років вони винаймають дві окремі квартири; їхній шлюб не відповідав конвенційним уявленням того часу й був скоріше інтимною дружбою. Веза взяла на себе роль просування доробку її чоловіка та заохочення його до літературної праці. Паралельно Канетті мав багато коханок, що не впливало на стосунки з дружиною, якій все було відомо.

Після переїзду до Лондона Канетті зосередився на збиранні матеріалів та написанні своєї головної філософської роботи «Маса і влада». Протягом двадцяти років він нічого не публікує й працює лише над цим проетом. У 1946 р. роман «Засліплення» публікують в англійському перекладі, що робить Канетті відомим у творчих колах Англії. Канетті спілкується з такими інтелектуалами, як Бертран Рассел, Еріх Фрід, Ділан Томас. У 1952 р. Канетті одержав британське громадянство. У цей період Канетті здійснив кілька невеликих подорожей по Англії, їздив до Провансу, Греції, Італії, в Марракеш.

У 1950-х рр. праця «Маса і влада» вже була готова, проте Канетті зволікав з публікацією. Він знову звернувся до драматургії, написавши «Обмежені в часі». У 1960 р. він таки опублікував «Масу і владу», але був розчарований невеликим резонансом. З 1963 р. німецьке видавництво «Карл Гансер» взялося за публікацію як ранніх, так і нових творів Канетті, що врешті принесло йому широке визнання. У травні 1963 р. померла дружина Канетті Веза.

У середині 60-х рр. Канетті запізнався з реставраторкою з Цюріха Герою Бушор (Hera Buschor), з якою невдовзі мав дуже близькі стосунки. Він часто відвідує Цюріх і 1971 р. одружується з Герою та переїжджає роком пізніше до Швейцарії. 1972 року народжується дочка Йоганна. Канетті починає писати автобіографію, перший том якої «Порятований язик», присвячує дитинству і юності. У 1977 р. виходить друком його автобіографія, яку захоплено сприйняли як читачі, так і критики. У 1981 р. Канетті присуджено Нобелівську премію, проте він вирішує не давати жодних інтерв'ю й живе досить усамітнено, переймаючись лише родинними справами. Однак сімейна ідилія руйнується через захворювання дружини на рак. У 1988 р. дружина помирає. У 1994 р. помирає й сам Канетті у віці 89 років. Він похований на цвинтарі Флунтерн у Цюріху. Більша частина його архіву та бібліотека на 20 000 томів відкрита для дослідників, проте «приватна» частина архіву (щоденники та більшість листів) за заповітом Канетті має залишатися недоступною протягом 30 років, тобто до 2024 р.

Канетті відомий як автор стилістично досконалих оповідань та п'єс з гротескними персонажами, що перебувають у психологічній кризі чи небезпеці. Персонажі його драм, за висловом самого Канетті, є своєрідними акустичними масками й зображають не так характери у розвитку, як кінцеві стани свідомості.

Найвідоміший твір письменника — роман «Засліплення», в якому, продовжуючи традиції Ф. Кафки, письменник пише про абсурдність і божевілля навколишнього світу. Головний герой роману — синолог Кінс, що живе у світі своїх книжок й намагається уникати будь-якого контакту з іншими людьми. Персонажі роману постають нездатними до комунікації, вони використовують один одного для задоволення власних нав'язливих ідей та потягів. У 1981 р. цей твір було відзначено Нобелівської премії з літератури. Викликає подив, що в даному творі було буквально передбачено появу в шаховому світі постаті Роберта Фішера.

У доробку Канетті особиво вирізняється його книга «Маса і влада». Ця праця виходить за межі соціологічної студії, поєднуючи в собі елементи психології, методи етнології та паралелі з зоології. Поштовхом до написання праці стали масові заворушення 1927 р. у Відні, свідком яких був Канетті. У книзі він намагається відповісти на питання, що таке маса, як вона утворюється, чим вона захоплює, яка її роль у сучасному суспільстві. Головна теза Канетті — індивід у масі позбувається суспільних обмежень. Соціальні відмінності у масі знівельовуються й індивід одержує назад свою свободу. Відкрита маса наділена потягом до руйнування. її мета — зростання. Маса потребує напрямку, мети, що лежить за межами індивідуального, та ритму, який забезпечує її цілісність. Для утворення маси необхідний так званий «масовий кристал», міцної групи, навколо якої маса росте.

ДЖЕРЕЛА:

Еліас Канетті, Засліплення, роман, пер. Олекса Логвиненко, Київ: Юніверс, 2003. Элиас Канетти. Масса и власть. Перевод на русский язык: Л. Ионин. — М.: 1997. // Электронная публикация: Центр гуманитарньх технологий. — 20.03.2012.