Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Ідіократія

ІДІОКРАТІЯ, ідеократізм («влада ідей, ідеалів») — термін для позначення суспільного ладу, заснованого не так на переказі і не на матеріальних інтересах, а на свідомих ідеях. Ідеологія націлена на всеосяжність свого впливу, на тотальну всеосяжність умів. Для идеократии характерні:

- Догматизм або разючу домінування певної, офіційно проголошеної системи поглядів, що є орієнтиром і базою пояснення діяльності, вчинків, цінностей, норм;

- Високий рівень знеособлення індивідуумів суспільства, в якому панує идеократия;

- Припинення інакомислення;

- Консерватизм;

- Ідейний стимул, ідейні міркування часто панують над економічними і соціальними стимулами, параметром людських ресурсів;

- Вторгнення і проникнення ідеї, як правило, відноситься до філософського знання, в інші види знання — побутове і навіть наукове.

Прикладами ідеократії можуть служити: Зріле Середньовіччя з церковним догматизмом; якобінська диктатура, яка сповідувала принципи Руссо, зокрема егалітаризм (дрібнобуржуазна утопія, що проповідує загальну зрівнялівку як принцип організації суспільного життя), СРСР з ідеологією державного комунізму. У сучасному світі прикладом ідеократії є політичний лад КНДР.

ДЖЕРЕЛА:

Срезневский В. И. Идеократия, идеократизм // энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). —СПб., 1890 - 1907.; Идеократия — Философский словарь.; Платонов Ю. Социологический глоссарий к книге «Народы мира в зеркале геополитики».; Соловьев В. Толковый словарь по философии.