Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Єврокомунізм

ЄВРОКОМУНІЗМ — ідеологія та політика провідних комуністичних партій Західної Європи (у першу чергу таких, як французька, італійська, іспанська та британська компартії), під час холодної війни. Виник наприкінці 1960-х - початку 1970-х рр. як ідейно-політична антитеза (протилежність) тоталітарній формі соціалізму та комунізму, яка панувала в СРСР та країнах східного блоку (Організація Варшавського договору, РЕВ).

Як політична течія єврокомунізм сформувався після військового вторгнення СРСР у Чехословаччину влітку 1968 р. Як політичний термін Єврокомунізм з'явився у масових ЗМІ близько 1975 р. і використався у 1970 - 1980 рр. у засобах масової інформації та у політиці. Спочатку він сприймався як штучний, не мав розробленого поняття і особливо у СРСР носив негативну конотацію. Але згодом був прийнятий і використався всіма сторонами.

Єврокомуністи з поміркованих марксистських та ліберально-європейських позицій дистанціювались від СРСР, критикували недоліки його тоталітарної політичної системи, відсутність демократії у СРСР та у його країнах-сателітах, наголошували власну автономію, та спробували проводити незалежну від впливу СРСР та КНР ліберальнішу політичну лінію.

Основні теоретичні підґрунтя єврокомунізму були закладені видатним італійським марксистом Антоніо Грамші. У пошуках «третього» демократичного «шляху» до соціалізму він ставив під сумнів сектантство лівих комуністичних партій, закликав розвивати соціальні спілки, щоб виграти підтримку робітничого класу. Він також наголошував вірність демократичним інститутам суспільства і намагався розширити соціальну базу та привабливість комунізму, обіймаючи інші соціальні прошарки та нові соціальні рухи; більш публічно критикував політику Радянського Союзу.

У політиці єврокомуністи заперечували міжнародну монопольну керівну роль Комуністичної партії Радянського Союзу. З боку ідеології та програми комуністичні партії Західної Європи проголосили відмову від гасла «диктатури пролетаріату», за демократичний шлях до соціалізму у рамках демократії та плюралістичної парламентської системи Західної Європи. Через свою відмову від диктатури пролетаріату Єврокомунізм був близький соціал-демократії (хоча єврокомуністи і не ототожнювали себе з нею).

Після розпаду Радянського Союзу на початку 1990 р. та зникнення з історичної арени «реального соціалізму», термін Єврокомунізму поступово втратив актуальність та значення, тому що втратив свою політико-ідеологічну антитезу, на яку спирався.

НАЙВИЗНАЧНІШІ ОСОБИ: Жорж Марше (1920 - 1997); Енріко Берлінгуер (1922 - 1984); Сантьяго Каррільо (1915 - 2012).

ДЖЕРЕЛА:

Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т.В. — Вишгород, 2014.; Рубби А. Мир Берлинэра. — M., 1995; Политическая энциклопедия. — М., 2003.