Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Американський інститут громадської думки (Інститут Геллапа)

Вивчення громадської думки було започатковано у США у XIX ст. Воно було зумовлене попитом на інформацію, пов'язану з конкуренцією партій, прогнозуванням перемоги на виборах певного кандидата тощо. Ініціатива у проведенні таких опитувань належала власникам журналів і газет, які завдяки цьому розширювали коло своїх читачів, збільшували тиражі видань. Вони увійшли в історію під назвою «солом'яні опитування», оскільки ще не були науковими, не мали чіткої методики, вибірки, а тому нерідко видавали неточні прогнози. А невдача часопису «Літерарі дайджест», який, опитавши по телефону 2 млн. американців, неточно передбачив результати президентських виборів, покінчила із «солом'яними опитуваннями» і започаткувала науковий підхід до вивчення громадської думки.

На початку XX ст. інтерес до неї значно зріс, започаткувавши новий етап у практиці її дослідження, розвиток якого відбувався двома напрямами. Передусім він стосувався вироблення теоретичних засад формування, функціонування та вивчення громадської думки.

У різних країнах світу стали з'являтися наукові спроби з'ясувати цей феномен, виокремити його суб'єкт та об'єкт, дослідити механізми та чинники його формування тощо. Найпомітнішими серед них були праці Г. Тарда «Громадська думка і натовп» (Франція), А.-Л. Лоуелла «Громадська думка і народний уряд» (США), В. Хвостова «Громадська думка і політичні партії» (Росія), Фр. Гольцендорфа «Роль громадської думки в державному житті» (Німеччина), Ф. Тьонніса «Критика громадської думки» (Німеччина). Тоді почалося масове вивчення громадської думки у США та інших країнах, яке характеризували такі особливості:

— вироблення та опрацювання інструментарію, який, з одного боку, вимірював саме громадську думку, а з іншого — мінімально впливав на відповіді респондентів;

— вироблення та використання науково обґрунтованого вибіркового методу, внаслідок чого значно скорочено кількість респондентів, терміни опитувань, затрати на їх проведення;

— використання методів математичної статистики, теорії ймовірності, що значно підвищило надійність і точність опитувань громадської думки;

— створення спеціалізованих інститутів вивчення громадської думки, центрів акумулювання інформації з проблем ринку, реклами, споживання товарів, послуг тощо.

Джордж Горас Ґеллап (18 листопада 1901 - 26 липня 1984 рр.) — американський вчений, журналіст, статистик, педагог, автор наукових методів вивчення громадської думки. У 1928 р. в Університеті Айови захистив докторську дисертацію з політології під назвою «Нова техніка об'єктивних методів підрахунку читацького інтересу до газет». Працював журналістом, викладачем журналістики. У 1932 - 1936 рр. працював у рекламному агентстві, де одним з перших застосував опитування клієнтів для дослідження ринку

Нині найсоліднішу репутацію у міжнародних професійних колах має Американський інститут громадської думки, заснований у 1935 р. Дж. Геллапом, який здійснює опитування щодо політичних, економічних, соціальних проблем, міжнародних, екологічних та расових питань, здійснює маркетингові дослідження та дослідження комунікативної поведінки населення країни. Результати їх оприлюднюють щонеділі більше 100 американських видань, провідні телекомпанії США. Філіали інституту діють у багатьох країнах світу.

Авторитетними центрами є «Бен Геффін і компанія», «Льюс Харріс і компанія», Інформаційне агенство США, Роуперівський центр вивчення громадської думки, Центр вивчення громадської думки Даніела Янкеловіча (США), Центр вивчення громадської думки при Чиказькому університеті (США), Дослідницький центр при Мічіганському університеті (США), Інститут громадської думки Великобританії, Служба вивчення громадської думки БІ-БІ-СІ (Великобританія), Інститут Демоскопії в Алленсбаху (Німеччина), Центр вивчення громадської думки у Білефельді (Німеччина), Інститут прикладних соціальних досліджень у Бад-Годесбергу (Німеччина), Французький інститут громадської думки та ін.

ДЖЕРЕЛА:

Тард Г. Мнение и толпа // Психология толп. — М.: Институт психологии РАН; Издательство КСП, 1999. — 416 с.; Политическая психология. Учебное пособие для высшей школы. — М., «Деловая книга», 2001 — 836с; Грушин Б.А. «Мнение о мире и мир мнений» — М., 1967(с.17 - 21).; Спеціальні та галузеві соціології. / За ред. В.Є.Пилипенка. — К.: Каравела, 2003. — С.188 - 189.; Королько Основи Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика. — Підручник, 2-е вид. доп. — К., Видавничий дім «Скарби», 2001. — 400 с.; Соціологія: короткий енциклопедичний словник». Під заг. ред. Воловича В.І. — К.: Український Центр духовної культури, 1998. — 736 с.; Федотова Л.Н. «К истории исследований общественного мнения. // Соц. Исслед. — 1980. — №4. — 161 с.; Громадська думка: теоретичні та методичні проблеми дослідження. НАН України, Інститут соціології.— К.: Стилос, 2001, 167с.; Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра. — М., 1967.