Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Елітаризм

ЕЛІТАРИЗМ — соціально-філософська і політологічна течія, яка об'єднує різні погляди на еліти: консервативні, ліберальні, демократичні, тоталітаристські та ін. Усі ці течії виходять з факту існування еліт, але по-різному оцінюють їх соціальні і політичні функції.

Наприклад, прихильники концепцій «демократичної еліти», «ліберального елітаризму» наголошують на необхідності соціальної мобільності і постійної ротації еліт, що дає змогу поповнювати еліти представниками не елітарних груп населення, закликають створювати спеціальні механізми поповнення еліт (система освіти, демократична політична система тощо). Втім, визнається соціологічно й політологічно-обґрунтований факт значної пасивності народу, прихильності «масової людини» до авторитаризму. Теоретики демократичного елітаризму. (Т. Дай) наголошують на тому, що збереження ліберальних демократичних цінностей багато у чому залежить від еліти. Антидемократичні інтенції елітаризму. використовували ідеологи тоталітаризму, фашизму й расизму.

Консервативний елітаризм є ідейно-політичною основою олігархічного аристократизму, монархізму й фундаменталізму.

В Україні вивчення теорій еліт і різних напрямів елітаризму набуває значного поширення і є помітним явищем у політичній науці.

Елітаризм (фр. elitisme, від фр. Elite — краще, добірне, обране) — це концепція необхідності поділу суспільства на еліту і масу. Протилежність егалітаризму.

Відповідно до цієї концепції відсутність такого поділу — ознака нерозвиненості суспільства. Еліта у такому розумінні закрита, її члени не сприймають або зневажають чужаків.

Елітаризм найбільш поширений серед аристократії. Є елементом «консерватизму», особливо його крайніх форм.

Елітаризм також — це ідеологічний прояв, що лежить в основі людської психології прагнення до насолоди повноцінними і досконалими формами існування і життя. Це глибинна і фундаментальна підстава психології людини, що може бути виражена відомим висловом: «В людині все повинно бути прекрасним, і обличчя і тіло, і душа (інтелект)».

Питання солідаризму й елітаризму у сучасній Україні проаналізовані у публікації українського філософа С. Дацюка «Протистояння еліти та громади в Україні». На його думку:

«Суть елітаризму у тому, що суб'єктом цивілізаційних дій, джерелом стратегічних політико-економічних змін, основним розпорядником культури є еліта. Це означає: 1) домінування правлячого класу — об'єднаної бізнесової та політичної еліти через корупційний взаємообмін влади та грошей як у внутрішній політиці, так і у міжнародній сегментації ринків товарів, послуг та робочої сили; 2) маніпулятивна електоральна демократія; 3) популізм у суспільному позиціонуванні влади через домінуючий дискурс і водночас жорсткий монополізм та трайбалізм у корпоративній політиці; 4) маніпуляція масовою свідомістю через ЗМІ; 5) таємна дипломатія у зовнішній політиці; 6) культура героїчних сюжетів»

ДЖЕРЕЛА:

Арістотель («Політика»), Шарль Луї Монтеск'є («Про дух законів»), Жан Жак Руссо («Суспільний договір»), Алексіс де Токвіль («Демократія в Америці»)