Політологічна енциклопедія Книга ІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Групи тиску

Поряд з явними формальними політичними суб'єктами, такими, як державний апарат, партії, політичні еліти, політичні лідери у політичному процесі беруть участь і сховані, непрямі неформальні суб'єкти. Ці суб'єкти одержали назву «групи тиску». Групи тиску — це добровільні суспільні об'єднання людей, що формуються з метою вираження й відстоювання своїх інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади.

Групи тиску відомі протягом всієї політичної історії, однак найбільшого поширення вони досягають в умовах ринку й зрілого громадянського суспільства. Детальна стратифікація дає безліч зацікавлених груп зі своїм економічним, професійними й іншими запитами, політичним забезпеченням яких і займається кожна група тиску.

Найяскравішою формою прояву діяльності груп тиску є лобізм. Слово «Іоbbi» в англійській мові означає криту прогулянкову площадку, коридор. З XVII ст. цим терміном почали називати вестибюль, коридор, прогулянкову площадку у палаті громад, інакше кажучи, — кулуари парламенту. Політичного значення цей термін набув у США, де він означав покупку за гроші голосів, діяльність осіб, які тиснуть на членів парламенту на користь того або іншого політичного рішення, що має важливі економічні наслідки. Практика лобізму нерідко виражалася у прямому або прихованому підкупі представників владних структур. Лобіювання інтересів у такій формі ставило під сумнів легальність статусу такої діяльності. Надалі у більшості країн світу були встановлені жорстке нормативне регулювання й контроль діяльності лобістських груп.

У сучасному світі групи тиску мають досить широке застосування й впливають на всі сторони суспільного життя. У політичній сфері найсильніше відчувається вплив груп тиску, що поєднують різні категорії й соціальні верстви населення: спілки підприємців, торговців, фермерів, молоді, національних меншостей, жінок, найманих робітників тощо. Як і масові партії, масові групи тиску намагаються об'єднати максимально можливу кількість членів, тому що сила групи принципово визначається її чисельністю. Чисельність групи в тисячі або навіть мільйони людей вимагає наявності сильної ієрархічної організації.

Політична роль груп тиску визначає три основних способи взаємодії з політичними партіями: 1) підпорядкування політичним партіям; 2) підпорядкування партій групам тиску; 3) рівноправні співробітництва для досягнень спільних цілей.

Групи тиску діють на двох різних рівнях. З одного боку, вони здійснюють прямий тиск на урядові органи — Кабінет міністрів, членів парламенту й високопоставлених чиновників. З іншого боку, вони здійснюють непрямий тиск на громадськість із метою створення суспільної думки.

Найважливішу роль у сучасних державах з ринковою економікою виконують такі групи тиску, як підприємницькі спілки й об'єднання. Залежно від конкретної країни вони відрізняються формами зв'язку між собою і державними органами, але скрізь мають розвинену структуру, яка займається виробленням рекомендацій урядовим органам з питань національної оборони, розвитку ядерної енергетики, відносин із профспілками, боротьби з безробіттям, інфляцією тощо.

Водночас з підприємницькими союзами у боротьбі за відстоювання своїх інтересів беруть участь також і такі об'єднання великого бізнесу, як дослідницькі й пропагандистські організації. Значним впливом користуються різні благодійні (філантропічні) фонди. Вони виконують як вузькокласоі, так і загальносоціальні функції у сфері освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення.

Важливі соціальні й політичні функції в політичній системі виконують приватні клуби. Поєднуючи у своїх рядах провідних підприємців, фінансистів, видних політичних діячів, впливових журналістів, вони, будучи закритими за своїм характером, сприяють консолідації еліти суспільства, формуючи у неї спільні соціально-політичні погляди й уявлення при виробленні, обговоренні і прийняті найважливіших політичних рішень.

Важливу роль у захисті інтересів найманих робітників виконують професійні спілки. Як громадські організації вони об'єднують людей праці однієї й тієї ж професії або зайнятих в одній з галузей виробництва. У сучасних умовах тісніше переплетення економічних і соціально-політичних протиріч у національних і міжнародних масштабах підсилює прагнення підприємців уникати великих соціально-трудових конфліктів, вишукувати різні норми «кооперації», «співробітництва» із профспілками, розвивати політику соціального партнерства, згладжувати гостроту трудових конфліктів.

Розглядаючи різні види й типи груп тиску, можна виділити три основних критерії, за якими вони відрізняються від інших об'єднань і спільностей громадянського суспільства.

Перший критерій — існування жорстких організаційних структур, тобто на основі спільності інтересів усередині групи встановлюються регулярні, стабільні інституціоналізовані відносини.

Другий критерій — вираження й захист спільних інтересів і прагнень, тобто групи тиску спеціально організовуються для того, щоб захищати особисті, особливі інтереси своїх членів.

Третій критерій — здійснення тиску. Будучи непрямим політичним суб'єктом, не ставлячи завдання завоювання, утримання й здійснення влади, групи тиску прагнуть змінити урядову політику, використовуючи різні форми впливів.

ДЖЕРЕЛА:

Политическая социология. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. С. 275 - 276.; Политология. Учебн. посіб. для вузів. Під ред. А. А. Радугіна. — М.: Изд. ЦЕНТР, 1997. С. 153.; Политическая социология. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. С. 269.; Политология. Учебн. посіб. для вузів. Під ред. А. А. Радугіна. — М.: Изд. ЦЕНТР, 1997. С. 158.