Політологічна енциклопедія - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Виконавча влада

ВИКОНАВЧА ВЛАДА — одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя. Має можливість самостійно приймати рішення, необхідні для виконання цих завдань, проте є підзвітноюзаконодавчій гілці влади.

Державна виконавча влада — це правозастосовна влада, що представляє собою систему державних органів та установ, що здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції. У відповідності з теорією поділу влади виконавча влада здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність на основі та на виконання нормативно-правових актів законодавчих органів За дотриманням чинного законодавства, у тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.

Виконавча влада носить підзаконний характер. Всі дії й акти відповідних органів грунтуються на законі, не повинні йому суперечити, спрямовані на виконання закону. Звідси їх назва — виконавчі.

Істотні ознаки виконавчої влади — це її універсальний і предметний характер. Перша ознака відбиває той факт, що виконавча влада, її органи діють безупинно і скрізь, на всій території держави. Цим вони відрізняються і від законодавчих, і від судових органів. Інша ознака означає, що виконавча влада, також на відміну від законодавчої і судової, має інший зміст, оскільки спирається на людські, матеріальні, фінансові та інші ресурси, використовує інструмент службових просувань і систему заохочень. В руках виконавчої влади знаходиться дуже грізна сила в особі її чиновників, армії, адміністрації, суддів. Серед цієї сили особлива роль належить збройним формуванням: армії, органам безпеки, міліції (поліції).

Виконавча влада реалізується державою через уряд (президента) і його органи на місцях. Уряд (президент) здійснює верховне політичне керівництво і загальне керування справами суспільства. Урядова влада може складати прерогативу однієї особи (у президентських республіках) або колегіального органа. У першому випадку уряд виступає як група найближчих радників глави держави — президента, а повноваження уряду є похідними від повноважень останнього. В другому випадку уряд формується на основі спеціальної процедури за участю парламенту. Він повинен, за загальними правилами, користуватися підтримкою парламентської більшості і мати власні повноваження.

Уряд покликаний забезпечити охорону чинного порядку, захист зовнішніх інтересів держави, здійснення економічних, соціальних та інших функцій у сфері державного керування. Уряд (президент) призначає на вищі військові і цивільні посади, у його веденні знаходиться адміністративний апарат.

Найбільш значимі рішення, що породжують юридичні наслідки і відповідальність за їхнє виконання, уряд видає у виді регламентарних актів. Крім, власне, регламентарної влади, уряд може мати право на видання актів делегованого законодавства. Уряд більшості країн має право законодавчої ініціативи і може робити вирішальний вплив на законодавчий процес.

За проведений курс і здійснювану управлінську діяльність, уряд несе, як правило, солідарну політичну відповідальність. Відмова уряду у довірі виражається у суворій юридичній формі і шляхом спеціальної парламентської процедури. Вотум недовіри призводить до відставки уряду і, за загальним правилом, до його заміни новим. Проте уряд (з метою зрівноважування влади) може, не виходячи у відставку, вдатися до дострокового розпуску парламенту (нижньої палати) і проведенню позачергових загальних виборів.

В усіх країнах передбачається можливість притягнення голови уряду або його члена до судової відповідальності за вчинення злочинних діянь. При цьому обвинувачення подається парламентом або нижньою палатою, а розгляд і рішення справи віднесене до юрисдикції або конституційного суду, або верхньої палати парламенту. Виконавча влада на місцях здійснюється за допомогою або призначених центром місцевих органів виконавчої влади, або виборних органів місцевого самоврядування. Звичайно, керівництво місцевими справами доручається призначеному представнику центральної влади — губернатору, префекту. Він очолює апарат місцевого керування, що складає частину апарату державного керування. У випадку, коли керування реалізується виборними органами, вони мають визначену самостійність стосовно центральних органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади — самостійний вид органів державної влади, які відповідно до конституційного принципу поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення функції однієї гілки державної влади — виконавчої.

Виконавча влада в Україні представляє собою цілісний комплекс державних органів, які здійснюють владно-політичні та владно-адміністративні функції на центральному та місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію. У систему виконавчої влади входять: Кабінет Міністрів України; Міністерства, державні комітети і відомства; Місцеві державні адміністрації; Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

У своїй діяльності Кабінет Міністрів керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, програмою діяльності Уряду, затвердженій Верховною Радою України. Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів є вищим органом виконавчої влади.

До складу Кабінету Міністрів входять прем'єр-міністр, який очолює уряд, Перший віце-прем'єр міністр, три віце-прем'єр міністра України. Член кабінету Міністрів призначаються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Члени Кабінету міністрів, а також керівники центральних і місцевих органів державної виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді, яка може оголосити вотум недовіри всьому Уряду або окремих його членів, що веде за собою їх відставку. Відставка Президента веде і до відставки всього Кабінету Міністрів.

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради. Прем'єр-міністр України організовує та координує роботу Уряду, діючи в межах, визначених Конституцією та законами України. Він визначає пріоритетні напрямки діяльності Кабінету Міністрів України в реалізації урядом конституційних повноважень.

Для оперативного вирішення питань економіки та інших питань державного управління при Кабінеті Міністрів створено постійний орган — Президія Кабінету Міністрів. Організаційно діяльність уряду забезпечує секретаріат Кабміну, який очолює урядовий секретар. До апарату Кабінету Міністрів входять також радники Прем'єр-міністра, помічники, прес-служби Кабінету Міністрів, відділ кадрів, контрольне управління і т.д.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження — правові акти, обов'язкові для виконання на всій території Україні. Акти Кабінету Міністрів підписує прем'єр-міністр України.

Кабінет Міністрів має право скасовувати акти міністрів України, інших підлеглих йому органів, якщо вони не відповідають закону.

Термін повноважень Кабінету Міністрів може бути скорочений і не залежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених статтею 115 Конституції України. По-перше, Прем'єр-міністр, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Така відставка є добровільною, хоча і викликана певними обставинами. Вона може бути прийнята, а може бути, і відхилена Президентом. По-друге, відставка Кабінету Міністрів може бути ініційована Президентом України, внаслідок загострення суперечностей між ними. По-третє, відставка Кабінету Міністрів можлива внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри йому. Верховна Рада за пропозицією не менше однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу повинна розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри більшістю голосів від її конституційного складу. Питання про недовіру Кабінету Міністрів не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

У випадках відставки Кабінету Міністрів за рішенням Президента України або внаслідок прийняття резолюції недовіри Верховною Радою Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку всього складу Кабінету Міністрів. Відставка Прем'єр-міністра України також тягне за собою відставку всього Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого кабінету Міністрів, але не більше 60 днів.

Центральними органами державної виконавчої влади є міністерства, державні комітети і відомства Виконавча влада виконує правозастосовчу, контрольну, правоохоронну та координуючу функції. Правозастосовча діяльність виконавчої влади полягає у розробці і фактичному здійсненні заходів, спрямованих на виконання законів. Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізацій правозастосовчої діяльності та належну поведінку всіх учасників даного процесу. Контрольна функція проявляється у забезпеченні податкової та митної політики держави, нагляд за функціонуванням об'єктів управління. В умовах багатоукладності сфери управління все більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої влади, яка носить переважно коригуючий, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

Виконавча влада є самостійною і незалежною гілкою влади, але при виконанні своїх функцій тісно взаємодіє із законодавчою і судовою гілками влади. На відміну від законодавчих і судових органів, які можу функціонувати періодично (перші під час сесій, другі за наявності злочинів), виконавча влада діє постійно, і її функціонування не може припинитися ні на один день.

Компетенція виконавчої влади охоплює практично всі сфери суспільного життя — економіку, науку, культуру, освіту, охорону здоров'я, соціальну сферу, національну безпеку і громадський порядок, оборону. і зовнішні відносини. Призначенням виконавчої влади є: виконання рішень, прийнятих безпосередньо народом або законодавчим органом влади; визначення і здійснення програм розвитку суспільства; управління галузями суспільного господарства: забезпечення громадського порядку, стабільності і безпеки у суспільстві, захист прав і свобод громадян.

ДЖЕРЕЛА:

Нерсесянц В.С. Загальна теорія права і держави: Підручник. — М.: Норма, 2000. — С. 195.; Бєльський К.С. Про функції виконавчої влади // Держава і право. — 1991. — № 5. — С. 146.; Основи держави і права. Навчальний посібник / За ред. А.С. Васильєва, М.Ф. Орзіх, В.А. Михальов. — Одеса, 2005. — С. 234.; Копєйчиков В.В. Основи конституційного права України. — К.: Юрінком Інтер, 2007. — С. 202.; Правознавство. Підручник / П од ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Парус, 2002. — 562 с.; Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілко .— К.: Юрінком Інтер, 2003. — 673 с.; Ебзеев Б.С. Конституція. Демократія. Права людини. — М.: Пул, 1992. — 714 с.; Касинюк Л.А. «Основи Конституційного права України». — Харків, ТОВ «Одіссей», 2006. — 623 с.; Скакун О.Ф., Подберезький М.К. Теорія держави і права. — Харків, 2007. — 839 с.