Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Фуллон Іван Олексійович

Іван Олександрович Фуллон — російський військовий і державний діяч, генерал-ад'ютант (30 липня 1904 р.), генерал від інфантерії (6 грудня 1907 р.).

Православний, німець, з остзейських дворян. У 1862 р. закінчив Миколаївське училище гвардійське юнкерів. Учасник придушення Польського повстання 1863 р.

У 1866 р. переведений в армійську піхоту в чині капітана, призначений у інтендантське управління Варшавського військового округу. У 1868 - 1874 рр. завідував окружним харчовим магазином. У 1870 р. проведений у майори.

У 1874 р. зарахований до похідної канцелярії Й. І. В. Супроводжував імператора Олександра II у поїздках по Росії і під час російсько-турецької війни 1877 - 1878 рр. Флігель-ад'ютант (1878).

Перебував у розпорядженні керуючого громадянської частиною на Кавказі (31.01.1882 - 22.06.1883). До 11.01.1887 р. був прикомандирований до 89-го піхотного Біломорського полку.

З 11 січня 1887 р. — командир 91-го піхотного Двінського полку. У 1890 - 1899 рр. — командир Петербурзького лейб-гвардії полку, в 1895 - 1899 рр. — Гвардії піхотної бригади. До 05.08.1899 р. — командувач 39-ї піхотної дивізії, з 05.08.1899 р. — командувач 4-ї піхотної дивізії (флігель-ад'ютант, полковник).

У 1900 - 1904 рр. помічник варшавського генерал-губернатора по поліцейській частині. З 12 лютого 1904 - січень 1905 рр. — Санкт-Петербурзький градоначальник. У цей період завершено будівництво Вітебського вокзалу, будівлі Клінічного повивального інституту на Університетській лінії, Геслеровського моста через річку Карповку. Почало діяти Санкт-Петербурзьке телеграфне агентство. З'явилося електричне освітлення на Великій Охті. Організовані п'ять станцій швидкої допомоги при пожежних командах. Закладена церква Воскресіння Христового на обвідному каналі. Відкрився театр В.Ф. Коміссаржевської.

9 січня 1905 р. Кіннота біля Певчеського мосту затримує рух ходи до Зимового палацу

Надавав всебічну підтримку «Зборам російських фабрично-заводських робітників м. Санкт-Петербурга» на чолі зі священиком Георгієм Гапоном. Звільнений після подій «Кривавої неділі» 9 січня 1905 р.

З 1 червня 1905 р. — командир 11-го армійського корпусу. 7 серпня 1911 р. відрахований з корпусу із залишенням генерал-ад'ютантом гвардійської піхоти. У період світової війни був керівником Петроградським Миколаївським військовим госпіталем (з 23 жовтня 1914 р.). Звільнений від служби 20 травня 1917 р.