Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Установчі Українські Збори

УСТАНОВЧІ УКРАЇНСЬКІ ЗБОРИ — виборна законодавча установа, конституанта українського народу, завданням якої було затвердити новий лад і встановити конституцію української держави.

Труднощі порозуміння Української Центральної Ради (УЦР) з Тимчасовим Урядом, який не зголосився на повну автономію, спонукали українські політичні формації висунути ідею Українських Установчих Зборів. Вже у І Універсалі УЦР проголошувала, що тільки Всенародні Українські Збори (сейм) мають право ухвалювати всі закони, які повинні встановити порядок і лад в Україні. 6 Сесія УЦР працювала над виробленням порядку виборів до УУЗ і їх скликанням. Ухвала в справі УУЗ викликала гостру реакцію російських централістів проти УЦР, головним чином — кадетів, які на знак протесту вийшли з її складу. Згодом, у кінці вересня, проти скликання УУЗ протестували російські соціал-демократи, соціалісти-революціонери та єврейський «Бунд», уважаючи УУЗ за намагання відірвати Україну від Росії. У висліді негативної настанови національних меншостей Мала Рада ухвалила компромісову позицію, намагаючися погодити принцип самовизначення України через УУЗ з принципом єдности федеративної російської республіки, що мали визнати Всеросійські установчі збори.

12 жовтня 1917 р. УЦР ухвалила основи законопроекту про вибори до УУЗ і доручила Малій Раді остаточно затвердити закон та відбути вибори.

III Універсал призначав день виборів на 9 січня 1918 р., а день скликання — 22 січня 1918 р., зазначаючи, що до УУЗ законодавча влада належить УЦР. До УУЗ обирано члени на основі загального, рівного, безпосереднього і таємного голосування, з дотриманням принципу пропорційного представництва. Активне і пасивне право виборів мали особи обох статей у віці понад 20 pp. Мало бути обрано 301 членів (1 депутат на 100 000 населення).

Організація виборів покладалась на Головну комісію у справах виборів до Українських установчих зборів у складі: М.Мороз (голова), П.Стефанович, М.Радченко, Г.Кириченко, О.Бутовський, О.Щербак. Керуючий справами — Іван Тарасенко. Розміщувалась у приміщенні Київської губернської народної управи (Київ, вул.Володимирська, 33).

Тільки у неокупованих районах України, у яких за укр. списками подано понад 70 % усіх голосів, обрано 171 чл. на всіх 301. УЦР ухвалила не відкладати важливіших справ (проголошення самостійності УНР) аж до УУЗ й у IV Універсалі зазначала, що до їх скликання сама правитиме, й наказувала закінчити вибори до УУЗ. Однак дальші події не дозволили здійснити ці настанови, й УУЗ не були скликані.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1995.; Христюк П. Замітки і матеріали до історії укр. революції 1917 - 1920 pp., т. І - II. — Відень, 1921.; Дорошенко Д. Історія України 1917 - 1923 pp., т. І. Доба Центральної Ради. — Ужгород, 1932.