Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Унія гродненська 1432 Р.

ГРОДНЕНСЬКА УНІЯ 1432 Р. — угода між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, укладена 15 жовтня 1432 р. у Гродно. Ініціатором угоди виступив король польський Владислав II Ягайло і його ставленик Великий князь Литовський Сигізмунд Кейстутович. Унія була укладена в умовах громадянської війни у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемантійському між литовськими та польськими війками з одного боку, та українсько-білоруськими силами на чолі з Великим князем Литовськими, а пізніше Великим князем Руським Свидригайлом Ольгердовичем.

Передумови унії

Щоб послабити позиції Великого князя Литовського Свидригайла в середовищі Литовської знаті польська влада висунула власну кандидатуру на Великого князя Литовського, який би завдячував своїм обранням польській короні. Претендентом на литовський престол став брат Вітовта Сигізмунд Кейстутович. Завданням Сигизмунда було переконати литовських вельмож, незадоволених Свидригайлом скинути князя.

Обрання Зигмунта Кейстутовича 1432 р. Великим князем Литовським призвело до розколу Литовсько-Руської держави на дві частини: литовську (підтримувала Зигмунта Кейстутовича) та українсько-білоруську (українська, білоруська шляхта та князі, що підтримували Свидригайла). Вірними Свидригайлові залишилися також князіГедиміновичі та Рюриковичі.

15 жовтня 1432 р. Зигмунт уклав з польським урядом Гродненську унію. Основні положення документу засвідчили інкорпорацію Великого князівства Литовського до складу Польського королівства. Свидригайло, та більшість українсько-білоруської еліти не визнали унію й продовжили боротьбу.

Відповідно до унії, Сигізмунд визнавався великим князем. Територія держави Вітовта залишалася незмінною, але після смерті Сигізмунда Велике князівство мало перейти під безпосереднє правління польського короля Ягайло або його нащадків. 18 жовтня 1432 р. син Сигізмунда Михайло видав акт, в якому відмовлявся від боротьби за великокняжий стіл і визнавав себе васалом Польщі.

Подільське князівство повністю поверталося до складу Польщі, а Волинь визнавалася довічним володінням Сигізмунда (на таких же умовах Волинським князівством володів і Вітовт). Спірні волинські землі з замками Ратне, Ветлі, Лопатин та Городло відходили Польщі. Всі союзи та угоди, раніше укладені Свидригайло «на шкоду королівству», розривалися. Так, наприклад, Сигізмунд зобов'язався допомагати Польщі у боротьбі з хрестоносцями, що розривало Крістмемельскій союзний договір, укладений Свидригайло з Тевтонським орденом. 20 січня 1433 р. у Троках Сигізмунд видав указ, що затверджував умови унії, в якому згаданий 41 свідок. Незважаючи на певні поступки литовським, українським та білоруським боярам, наприклад, допущення їх до виборів великого князя, унія стала перемогою польської зовнішньої політики, так як Велике князівство Литовське ставало фактично леном польської корони. Гродненський привілей 1432 р. повертав політичні та майнові права руській (українській) і білоруській шляхті в разі переходу її у католицизм. Унія діяла до вбивства у 1440 р. Сигізмунда і обрання Великим князем Литовським, Руським та Жемантійським сина Ягайла Казимира.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.