Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Унія кальмарська 1397 - 1521 рр.

КАЛЬМАРСЬКА УНІЯ (Kalmarunionen) (1397 - 1521 рр.) — унія, що об'єднала три скандинавських королівства (Данію, Норвегію і Швецію з залежними територіями — Фінляндією, Ісландією і Гренландією) під егідою Данії. Дочка данського короля Вальдемара IV Маргарита, яка була за норвезьким королем, звела на данський престол свого сина Олафа і фактично управляла двома державами — Данією і Норвегією. У 1397 р. вона одержала зі згоди шведської знаті і шведський трон. Того ж року на зборах представників трьох королівств у шведському місті Кальмари королем трьох країн було проголошено Еріка Померанського — внучатого племінника Маргарити. Було прийнято акт про вічну унію трьох держав, на чолі яких повинен стояти один король, але у кожній державі зберігались свої закони.

Фактично в Унії встановилось панування Данії, як наймогутнішої країни. Королева Маргарита призначала вірних їй данських та шведських чиновників. Король Ерік Померанський обмежив привілеїганзейців і встановив мито на їхні товари у Зундській протоці.

Розпад

Залишки Кальмарської унії проіснували до 1536 р., коли Данія проголосила Норвегію своєю провінцією. Норвегія зберегла власне законодавство та деякі державні інститути, проте колишні норвезькі території — Ісландія, Гренландія, Фарерські острови — перейшли до власності данської корони. У 1814 р. Данія була змушена передати Норвегію королю Швеції. Ці події призвели у середині XIX ст. до появи руху за об'єднання країн колишньої Кальмарської унії (окрім Фінляндії) в єдину державу.

ДЖЕРЕЛА:

Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.