Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016
Унітарна держава
УНІТАРНА ДЕРЖАВА — це цільне єдине державне утворення, що складається з адміністративно-територіальних одиниць, що підкоряються центральним органам влади й ознаками державної незалежності не володіють.
Унітарна держава характеризується наступними ознаками:
унітарний пристрій припускає єдині, загальні для всієї країни вищі виконавчі, представницькі і судові органи, що здійснюють верховний посібник відповідними органами;
на території унітарної держави діє одна конституція, єдина система законодавства, одне громадянство;
складові частини унітарної держави (області, департаменти, округи, провінції, графства) господарчим суверенітетом не володіють;
унітарна держава, на території якого проживають невеликі по чисельності національності, широко допускає національну і законодавчу автономію;
усі зовнішні міждержавні зносини здійснюють центральні органи, що офіційно представляють країну на міжнародній арені.
Розходження в ступені і формах контролю центральної влади над місцевими органами керування дозволяють говорити про централізовану і децентралізовану унітарну держави, але ці розходження стосуються щодо вузької сфери керування. До унітарних держав відносяться такі держави, як Франція, Туреччина, Японія, Фінляндія.
ДЖЕРЕЛА:
Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.; Юридична енциклопедія: В 6 томах. / Редколегія: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. — К. : «Українська енциклопедія», 1998.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 06/02/2024
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.