Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Українська національна рада у Львові (1941)

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА У ЛЬВОВІ (1941) — виникла з Ради Сеньйорів, створеної у складі 16 членів на нараді у Львові 6 липня 1941, що її скликала ОУН Степана Бандери (ОУН(б)). Наприкінці липня поширена до 30 членів (не мала представників ОУН А. Мельника). 24 липня Рада Сеньйорів проголосила перехід до форми Української національної ради — головної національної організацієї, правонаступниці Української національної ради 1918 р. Президентом Української національної ради мав бути обраний митрополит А. Шептицький, головою — К. Левицький, його заступниками — Ю. Дзерович і професор Л. Турчин. Робочим органом Ради на території Галичини став Український крайовий комітет (УКК) на чолі з К.Паньківським. 30 липня 1941 Рада Сеньйорів перетворилася на УНР з метою бути допоміжним проводом українського народу Галичини, Волині та Холмщини і його представником перед німецькою владою.

Намагалася, щоб у її складі були представлені всі політичні напрями та головні професії і представники провінції; згодом число членів збільшено до 45. Головою УНРади був Кость Левицький, заступниками о. Юліан Дзерович і Лука Турчин; секретарем Ярослав Біленький (з створенням президії її секретарем став Григорій Микетей); серед інших членів були: архієпископ Йосиф Сліпий, о. Гавриїл Костельник, Мар'ян Паньчишин, Василь Сімович, Юліан Павликовський, Андрій Палій, Михайло Стефанівський, Михайло Волошин, Володимир Загайкевич, Кость Паньківський, Борис Козубський, Сергій Хруцький — у більшості діячі або прихильники УНДО. Протектором і почесним президентом був митрополит Андрій Шептицький.

УНР визнавала ОУН як рушійну силу українського політичного життя і підтримувала Українське Державне Правління, але з застереженням ставилася до боротьби між двома відділами ОУН. 30. липня 1941 УНР вислала протест німецькому урядові проти приєднання Східної Галичини до Генеральної Губернії (підписали митрополит Шептицький і всі члени); на початку вересня виготовлено меморандум до генерал-губернатора Ганса Франка на оборону інтересів української Галичини.

31 липня 1941 УНР створила як виконавчий орган і для зв'язків з німецькою владою Генеральний Секретаріат з К. Паньківським на чолі. По смерті К. Левицького (12 листопада 1941) німецька влада щораз більше унеможливлювала існування УНР; врешті лист митрополита Шептицького до Генріха Гіммлера (лютий 1942) з протестом проти антиєврейського ґеноциду став нагодою для заборони УНР (наказ львівської німецької політичної поліції 3 березня 1942), зв'язок з німецькою владою в Галичині перебрав Український Крайовий Комітет.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1955 - 1995.