Політологічна енциклопедія Книга VІІI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

У Ді (Лю Че)

Особисте ім'я Лю Че, повне посмертне ім'я Сяоу-Хуанді або Сяоу-ді — сьомий імператор династії Хань в Китаї, правління з 141 до н. е. до 87 до н. е. В період його правління ханьський Китай різко розширив свої території та за сприяння Дун Чжун-шу затверджено з усією строгістю конфуціанство. Його правління вважається істориками одним із найбільш блискучих періодів в історії Китаю.

У роки його правління імперія розширилася до Ферганської долини на заході, північної Кореї на північному сході, північного В'єтнаму на півдні. Китай завдав поразки Сюнну, на схід було послано дипломата Чжан Цяня для встановлення союзу з Юечжі (137 р. до н. е.), був задіяний Великий Шовковий шлях, розширилися контакти з Центральною Азією, в Китай проникла інформація про буддизм, імператор встановив буддійські статуї і проводив буддійські ритуали.

Імператор провів перепис населення. Заснував систему іспитів на чиновницькі посади і розвинув систему шкіл для навчання конфуціанству, ця система збереглася і підтримувалася протягом всієї історії імперського Китаю.

У китайських джерелах того часу часто вказувалося на те, яким великим лихом для найширших верcтв населення були часті війни, які були чи не смислом життя У Ді. «Під час царювання У Ді уряд багато займався воєнними експедиціями і громадськими будовами, тому потрібно було стільки робочої сили для втілення в життя цих проектів, що численні маси населення змушені були кидати основне своє заняття — землеробство.

Імператор У Ді з династії Хань посилав військові сили проти варварів у чотирьох напрямах і наклав на народ тяжкі податки. Люди, що мали трирічних синів, повинні були сплачувати подушні податки. Це завдало багато страждань. Деякі навіть убивали своїх синів, тільки-но вони народжувалися».

Для збільшення доходів скарбниці під час правління У Ді були запроваджені монополії на сіль і залізо. Работоргівля досягла надзвичайно широких розмірів, що вказує на дуже велику кількість рабів у країні.

Створюються спеціальні ринки рабів і появляються торговці, які спеціалізуються на продажу рабів і вживають всяких заходів для того, щоб мати якнайбільше баришу від цієї торгівлі.

Так, в «Історії першої династії Хань» говориться про те, що «ті, хто займався тепер продажем рабів, одягають своїх рабів у розкішне вбрання і виставляють їх у стійлах (на базарах)».

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000.