Політологічна енциклопедія Книга VІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Тиранія

ТИРАНІЯ (грец. — свавілля) — форма державної влади, встановлена насильницьким шляхом і заснована на одноосібному правлінні. Також тиранія — це форма політичного устрою ряду середньовічних міст-держав Північної і Середньої Італії, тобто Синьйорія. Тиранія — це одноосібна влада, яка спирається на підтримку армії.

Вже у VI ст. до н. е. розгортається боротьба демосу проти аристократії, в руках якої зосереджувалась земля. Родючої землі у Греції було мало, тому вона була мірою багатства особи.

В Афінах архонт Солон запровадив низку реформ, а головне скасував боргове рабство, що заклало основи Афінської демократії. Проте опір аристократії був настільки потужним, що приборкати її могла тільки зброя. Так у грецьких містах сформувалася особлива форма тиранії, яка мала на меті захист селян та ремісників: у Коринфі — тиранія Кіпсела та Періандра; в Афінах — тиранія Пісістрата і подальші реформи Клісфена, на Самосі — тиранія Полікрата, а також тиранії міст Сікіону, Мілету, Ефесу тощо.

Під тиранією греки розуміли одноосібне правління, що спирається не на традиції і спадковість влади (як монархія), а на застосування насильства до демосу (народу). Тиран захоплював владу силоміць і був наближений до статусу сучасних диктаторів. Як і у диктатора — влада тирана була необмеженою.

Тираноубивці Гармодій і Аристогитон. Римська копія з грецьких бронзових скульптур. Національний археологічний музей (Неаполь).

У влади, зосередженої в руках одної особи, є свої переваги. Тому вона так часто виникає чи відроджується в скрутні часи держави. За умов видатної особи-тирана, здатної швидко знаходити відповідні рішення проблем та ефектно проводити їх в життя, тиранія має позитивне значення. На ранніх етапах становлення та формування грецьких держав так і було. Тиранії ранньої доби (VІІ - VІ ст. до н. е.) відомі як доба «старшої тиранії». У материковій Греції тиранії у кінці VІ ст. зникають.

Але вони залишилися на периферії грецької ойкумени. У грецькій Іонії тиранічну владу підтримували вояки Персії, бо вона нагадувала монархічну владу в самій Персії. Тиранія збереглася у грецьких колоніях на Сицилії та у Магна Греція (південь сучасного Апеннінського півострова) через войовниче оточення сусідніх племен і необхідність рішучого і швидкого їм опору.

Тиранія надзвичайно швидко втрачала позитивні риси в мирні часи чи при владі тирана-психопата. Нестримне прагнення греків до політичних свобод обмежувало час існування тираній, що видно з прогнозу, що отримав тиран Кипсел з Коринфу: він утримає владу і передасть сину, але вже онуки володарями не будуть. Так і сталося.

З історії відомо, що жоден з грецьких тиранів не створив влади, яка б перейшла у монархію. Ставлення до тиранії у У ст. до н. е. серед грецького суспільства було відверто негативним. Показовим було і увічнення пам'яті тираноубивць Гармодія та Аристогитона, яким встановили бронзові скульптури як героям. Після скасування влади тирана силоміць, стародавні греки конфісковували їх майно, їх будинки руйнували, а тіла могли викинути з могил. На хвилі гострої політичної кризи у ІV ст. до н. е. у містах-полісах Греції тиранія відроджується наново. Цю добу називають «молодшою тиранією».

Але після десятиліть демократичного устрою з рівністю усіх вільних громадян перед законом, влада тиранів викликає ненависть і спротив, а самі тирани перебувають в жаху перед трагічним власним майбутнім.